Свій останній бій Антон Шатковський прийняв 26 січня 2026 року неподалік села Гусинка Куп’янського району Харківщини. Захисникові було лише 35 років.
Про загибель воїна повідомила Вінницька міська рада.

Антон Шатковський народився 14 грудня 1990 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №8, згодом закінчив Вінницький транспортний фаховий коледж. У цивільному житті працював як в Україні, так і за кордоном — зокрема у Польщі та Чехії. Також працював на підприємствах рідного міста, серед яких «Корса» та «Барлінек».

«Антон мав колосальний запас любові та доброти. Навіть в окопах до нього тягнулися всі котики та собачки. І він не забував про них піклуватися, – розповідає брат загиблого воїна Віктор, який першим долучився до оборони країни. – Таким був завжди: розіб’ється, а допоможе тим, хто опинився у скруті… Після війни хотів стати надійною опорою для батьків, створити власну сім’ю і ростити дітей…»

До лав Сил оборони Антон Шатковський долучився з власної волі. З 2024 року він виконував бойові завдання у складі 15-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України імені Героя України лейтенанта Богдана Завади — бригади «Кара-Даг». Служив номером обслуги гармати артилерійського взводу, воював на Оріхівському, Покровському та Харківському напрямках. Окрім основної спеціальності, опанував також саперну справу.

«Антон за станом здоров’я мав усі підстави не йти на війну, але це було не для нього. Він усім серцем хотів захищати Україну, стукав у всі інстанції, – каже брат Небесного Воїна. – Так ми почали воювати пліч-о-пліч – в одній бригаді. Антон був невгамовним відчайдухом, за що від побратимів отримав позивний “Псіх”, а за непохитність, його порівнювали з кременем. Він без страху приходив на допомогу іншим, рятував і оберігав. За мужність та вагомий особистий внесок у справу оборони України був відзначений грамотою командування угрупування військ “Північ”…»

Поховали Антона Шатковського на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!