15 грудня 2024 року поблизу селища Чумацьке (Пушкіне) Покровського району обірвалося життя Ігоря Гучка. Воїну було 54 роки.

Про це повідомляє Вінницька міська рада.

Ігор Гучок народився 19 квітня 1970 року у Вінниці. Навчався у місцевій школі №23, згодом здобув фах у Вінницькому кооперативному коледжі. Відслуживши строкову службу, він присвятив себе підприємництву — організував власну справу у сфері вантажних перевезень.

У мирному житті Ігор мав чимало захоплень: з юності серйозно займався лижним спортом, виступав у змаганнях, а риболовля залишалася для нього способом відновити внутрішній спокій. Разом із дружиною прожив 30 років у злагоді та взаємній підтримці, виховав сина, який був його гордістю і опорою.

«Ігор був справжнім – справедливим, чуйним та порядним, – каже дружина полеглого воїна Діана. – Його найбільшим щастям була родина, задля якої жив і робив усе, щоб наші бажання та прагнення ставали реальністю. Найтеплішими спогадами для нас залишаться спільні подорожі Україною та світом, які він так любив. Понад усе Ігор чекав на закінчення війни, аби втілити заповітну мрію — придбати домівку на березі нашого теплого українського моря».

З перших днів повномасштабного вторгнення Ігор Гучок став до лав Збройних Сил України. Служив у 59-й окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка на посаді старшого сержанта, радіомінера відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу. Виконував бойові завдання на Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках.

«Мужність вимірюється не словами, а вчинками. Ігор був саме таким: небагатослівним і рішучим. Відразу, коли розпочалося масштабне вторгнення, він добровільно став на захист України. Його ніщо не могло зупинити», – розповідає дружина.

На Захисника чекали рідні, друзі та велика родина, для якої він назавжди залишиться прикладом сили, гідності та любові до життя.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.