26 грудня 2024 року під час бойового зіткнення з російськими військами поблизу села Нововасилівка Покровського району загинув захисник України Володимир Реган. Йому назавжди залишилося 50 років.

Повідомила Вінницька міська рада.

Володимир народився 6 березня 1974 року у Стадниці. Після школи здобув фах механізатора у Гущинецькому вищому професійному училищі, відслужив строкову службу та повернувся до рідного села. Все життя працював у місцевому сільгосппідприємстві, обробляв власну землю. Останнім місцем роботи Володимира стало ТОВ «Поділля-залізобетон», де він працював бульдозеристом.

«Володимир надзвичайно любив працювати на землі, і вона, відчуваючи це тепло, завжди віддячувала йому гарними врожаями, — розповідає дружина полеглого воїна Наталія. — Він щиро любив людей і завжди поспішав на допомогу. У його вмілих руках будь-яка техніка – від трактора до комбайна – працювала бездоганно. Сусіди згадують про нього з неймовірною теплотою, бо Володимир нікому не відмовив і ніколи не сказав злого слова. Він понад усе мріяв повернутися з перемогою до рідної домівки, обійняти близьких, знову сісти за кермо трактора і в майбутньому обов’язково дочекатися онуків…»

Рішення піти на фронт чоловік прийняв без вагань. За словами дружини, він кілька разів звертався до військкомату, доки з третьої спроби його не мобілізували.

«Іншої долі для себе чоловік тоді не вбачав. Готовий був іти навіть водієм бензовоза, лиш би взяли до війська, — ділиться дружина. — На фронті він отримав позивний “Дядя Вова” — у ньому вся його доброта, підтримка, рішучість і турбота…»

На захист України Володимир Реган став у перші дні повномасштабного вторгнення. Його бойовий шлях був пов’язаний із 59-ю окремою мотопіхотною бригадою імені Якова Гандзюка, де у складі 9-го окремого мотопіхотного батальйону він служив водієм-механіком БМП. Побратими знали його за позивним «Дядя Вова».

За професійність, сумлінне виконання військових обов’язків і вірність присязі Володимира нагородили медаллю «За службу українському народу». Йому довелося пройти через важкі бої на Донеччині.

Після загибелі захисника його рідні тривалий час жили в невідомості. Мати Володимира, Надія Іванівна, до останнього вірила, що син живий. Вона регулярно долучалася до вінницьких акцій на підтримку військовополонених і зниклих безвісти.

Згодом побратими повідомили, що через наступ російських військ евакуювати пораненого Володимира не вдалося.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.