15 грудня 2024 року на курському напрямку обірвалося життя воїна Віталія Шевчука. Йому назавжди 55 років…

Віталій Шевчук народився 10 жовтня 1969 року в селі Пагурці Хмільницького району. Згодом, після розлучення батьків, він разом із матір’ю переїхав до Вінниці, де закінчив школу №30 та Вінницький технікум електронних виробів. До війни працював автоперевізником. Мав трьох синів від різних шлюбів, наймолодшому з яких нині 15 років.

«Попри те, що подружнє життя не склалося, Віталій завжди залишався турботливим батьком. Він був щирим, справедливим, відповідальним і порядним. Ці риси передавав і своїм синам — власним прикладом та добрими вчинками. Як глибоко віруюча людина, Віталій разом зі своєю релігійною громадою допомагав людям без домівки — привозив їм обіди, підтримував добрим словом, намагався зігріти турботою, — розповідає колишня дружина захисника Олена. — Його серце, здавалося, могло вмістити всіх. До останнього дня він дбав про матір, її спокій і добробут. А ще мріяв встигнути поставити на ноги свого наймолодшого сина та побачити, ким він стане…»

Улітку 2024 року Віталій долучився до лав Збройних Сил України. Служив на посаді штаб-сержанта у складі 21-ї окремої механізованої бригади, виконуючи бойові завдання на передовій.

Вічна пам’ять Герою!