15 грудня 2024 року, на території Курської області, під час виконання бойового завдання, загинув Олександр Грищук. Серце воїна зупинилося на 55-му році життя.

Олександр народився 4 жовтня 1970 року у Вінниці. Зростав у дружній родині разом із двома братами та сестрою. Після закінчення середньої школи №13, здобув фах слюсаря-ремонтника авіаційних двигунів у Вінницькому училищі №16 (нині – КЗ «Вінницький ліцей №16»). Відслуживши строкову службу у десантних військах, повернувся до рідного міста, де працював на Вінницькому інструментальному заводі.

Згодом зареєстрував власну справу та багато років працював таксистом, завжди з усмішкою зустрічаючи пасажирів. За кілька років до повномасштабного вторгнення Олександр перейшов працювати в охоронну фірму, продовжуючи дбати про свою родину та виховувати двох синів.

«Олександр мріяв після перемоги знову сісти за кермо, повернутися до своєї улюбленої справи – перевезення пасажирів. Саме в дорозі він відчував себе щасливим, сповненим сил. Сашко сприймав життя не як пригоду, а як найбільшу цінність. У його серці не було жодної злості – лише добро, щирість і людяність», – згадує сестра полеглого воїна Ірина.

З перших днів широкомасштабної агресії Олександр без вагань став до лав захисників. Із позивним «Таксист» він служив у 21-й окремій механізованій бригаді, де спочатку виконував завдання сапера, а згодом – стрільця-санітара. Брав участь у бойових діях на Сумському напрямку, будував укріплення, евакуйовував поранених і підтримував побратимів у найважчі хвилини.

«Олександр мав чудову військову підготовку, адже ще юнаком проходив службу у десанті. До останнього залишався сильним і витривалим, умів діяти чітко в екстремальних ситуаціях. На фронті він не лише воював, а й навчав молодших побратимів, завжди підставляв плече підтримки», – розповідає Ірина.

Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Вічна пам’ять Герою!