«Мамо, не плачте, прорвуся. Все буде добре», – це були останні слова, які Костянтин Самчук сказав матері перед боєм. Воїн загинув у листопаді 2024 року, але для родини ще півтора року жевріла надія, адже він мав статус «зниклий безвісти». Згодом підтвердилося найстрашніше – Костянтин загинув.
Костянтин Самчук народився 25 грудня 1989 року в селі Вільшаниця Білогірського району Хмельницької області. Ріс добрим, чуйним і працьовитим хлопцем. Поважав батьків, любив і в усьому підтримував сестру Марину. Навчався у Вільшанецькій восьмирічній школі. До навчання ставився старанно, сумлінно виконував усе, що було йому до снаги. Серед однокласників користувався повагою, шанував учителів і завжди дослухався до них. Найбільшим його захопленням були коні.
Після закінчення школи вступив до Лановецької філії ДНЗ ТПК ПВФП, де здобував професію столяра. Три роки навчання промайнули швидко. Там він також знайшов багато друзів.
Наприкінці третього курсу за власним бажанням написав заяву про вступ до лав Збройних сил України. Службу проходив у Києві, де здобув професію кухаря, був відзначений грамотами. Після армії працював у рідному селі, а згодом – у різних куточках України.
«Костя був людиною з великої літери – чуйний, хороший, доброзичливий. Заради батьків, заради родини він пішов на ту кляту війну не вагаючись. Мріяв після закінчення війни зібрати усю родину в батьківській хаті, святкувати Перемогу. Мріяв про продовження свого роду. Щоб прізвище Самчуків жило й далі. На жаль, його і моя мрія не збулися… У нього не залишилося дітей, а у мене – онуків», – з болем пише мати полеглого Героя Надія Самчук.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, на початку березня Костянтин отримав повістку з’явитися до військкомату об 11-й годині. А вже о третій годині дня був на Рівненському полігоні.
Під час служби він здобув військові спеціальності пожежника, снайпера та оператора РВП.
Останні слова Кості були: «Мамо, не плачте, прорвуся. Все буде добре».
27 листопада 2024 року родина отримала сповіщення, що під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пушкіне Покровського району Донецької області оператор РВП 59-ї ОШБр військової частини А2896 імені Якова Гандзюка Костянтин Самчук зник безвісти за особливих обставин.
«Після зникнення почалися тяжкі пошуки, безсонні ночі, ходіння по різних інстанціях. Тоді, стоячи перед Костіним фото, я дала йому слово: знайду тебе тільки живим. Та, на жаль, Костя не стримав свого слова. І я теж не стримала свого… Я знайшла його. Костя повернувся… Але не так, як ми хотіли… Повернувся на Щиті…» – пише мати Небесного воїна.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
