Вінничанин Тарас Коциловський віддав життя за Україну у віці 42 років. Про його загибель повідомила Вінницька міська рада. Останній бій військовий прийняв 13 березня 2026 року поблизу селища Красноторка Краматорського району Донецької області.

Тарас народився 25 серпня 1984 року у місті Самбір на Львівщині. Через службу батька-військового родина часто змінювала місце проживання, тож освіту він здобував у Хмельницькому, а згодом оселився у Вінниці, з якою пов’язав доросле життя. Працював у різних сферах — як за кордоном, так і в Україні. У різний час був контролером в енергетичній компанії та займався виготовленням меблів.

«Найвищими чеснотами Тараса були доброта, щирість і працьовитість. Він ніколи не сидів без діла. Любив займатися різьбленням по дереву й мав до цього неабиякий хист. Також дуже гарно малював, умів готувати смачні страви, – розповідає мати Небесного Воїна Наталія. – Він у всьому був прикладом для своїх сестри та брата, який також нині проходить військовий вишкіл».

Із початком повномасштабного вторгнення чоловік добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Після підготовки у Великій Британії служив стрільцем у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У 2022 році під Бахмутом отримав поранення, однак після лікування повернувся на фронт. Згодом продовжив службу у 56-й окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді.

Поховали Тараса Коциловського на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.