26 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району на Донеччині загинув український військовий Юрій Лінник. Йому був лише 31 рік.
Про втрату повідомила Тульчинська міська територіальна громада.
Юрій Сергійович Лінник народився 30 жовтня 1994 року у селі Сорочине Запорізької області. Дитинство та шкільні роки провів у Трудовому, де здобув середню освіту. Згодом доля привела його на Вінниччину — саме тут він знайшов справу, яка стала справжньою пристрастю його життя.
Юрій захоплювався кінним спортом. Любов до коней, конкур і постійна робота над собою стали частиною його самого. Чоловік брав участь у змаганнях у Києві, демонструючи силу волі, витримку та спортивний азарт.
Та найбільше його цінували за людяність. Рідні, друзі та колеги згадують Юрія як добру, щиру й відкриту людину, яка завжди приходила на допомогу. Працюючи у ВАТ «Брацлав», він заслужив репутацію надійного та відповідального працівника.
У 2017 році Юрій одружився, а вже через рік став батьком. Народження сина Олександра стало для нього найбільшим щастям. Навіть після розлучення він залишався турботливим татом — постійно підтримував зв’язок із сином, приїжджав до нього у відпустки та намагався проводити разом кожну вільну хвилину.
Особливими для них були спільні прогулянки верхи — батько прагнув передати синові свою любов до коней, спорту і життя.
13 квітня 2022 року Юрій Лінник був мобілізований до лав Збройних Сил України. З перших місяців повномасштабної війни він став на захист держави й залишався вірним присязі до останнього подиху.
Старший солдат, старший навідник артилерійського підрозділу військової частини А4010, він воював мужньо та самовіддано. Побратими знали: на Юрія можна покластися у найважчі моменти.
За час служби захисник неодноразово отримував поранення, однак щоразу повертався на передову. Ризикуючи власним життям, допомагав евакуйовувати побратимів та продовжував виконувати бойові завдання.
Його відвага та служба були відзначені державними й військовими нагородами — відзнаками Міністра оборони України, Хрестом ракетних військ та артилерії, нагрудним знаком за поранення, а також почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Він не встиг реалізувати багато мрій. Не встиг побачити, як дорослішає син. Не встиг сказати ще сотні важливих слів найдорожчим людям.
Юрія Лінника поховали на Алеї Слави нового кладовища у Тульчині.
У скорботі залишилися мати Людмила Іванівна, син Олександр та брати Сергій і Вадим.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
