3 листопада 2026 року під час виконання бойового завдання загинув захисник України Руслан Юрійович Жулінський. Життя старшого солдата обірвалося внаслідок удару ворожого FPV-дрона в населеному пункті Захарівка Чугуївського району Харківської області. Йому було 36 років.
Про загибель воїна повідомила секретар Козятинської міської ради Ірина Репало.
Руслан Жулінський народився 5 лютого 1990 року в селі Вишневе Ружинського району на Житомирщині. Навчався у Вільнопільській школі, де закінчив дев’ять класів. Повну загальну середню освіту здобув екстерном у Козятинській загальноосвітній школі № 1, завершивши навчання у десятому та одинадцятому класах. Згодом продовжив освіту у закладі вищої освіти, працював, займався улюбленими справами та планував майбутнє.
Руслан не прагнув публічної уваги, проте серед рідних, друзів і знайомих мав щиру повагу. Його цінували за відкритість, надійність і готовність прийти на допомогу. Він умів вислухати, підтримати добрим словом, порадити й допомогти у складній ситуації. Для нього чужих проблем не існувало — якщо хтось потребував підтримки, Руслан не залишався осторонь.
Серед його захоплень були автомобілі, риболовля та футбол. Любив зустрічатися з друзями, цінував теплі розмови й родинні вечори. Найважливіше місце в його житті посідала сім’я.
У 2007 році Руслан познайомився з Тетяною, яка згодом стала його дружиною. Разом вони будували своє життя, а у 2014 році в родині народилася донечка Софія. Руслан був люблячим чоловіком і турботливим батьком, щиро дорожив дружиною та донькою, поважав батьків і підтримував рідних. Саме родина була для нього найбільшою цінністю, заради якої він працював, будував плани й мріяв про мирне майбутнє.
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Руслан не залишився осторонь. Він розумів, що не може спокійно спостерігати за тим, як ворог прийшов на українську землю, і вирішив долучитися до захисту держави. 27 лютого 2022 року його призвали до лав Збройних Сил України.
Відтоді військова служба стала невіддільною частиною його життя. Через бойові завдання та постійну службу зустрічі з родиною траплялися нечасто. Кожна відпустка була довгоочікуваною: ці дні давали змогу побути поруч із найдорожчими, обійняти дружину й доньку, відчути домашнє тепло. Тетяна також намагалася бути поряд із чоловіком і відвідувала його в місцях несення служби. Попри відстань, вони підтримували одне одного й берегли родинний зв’язок.
Руслан дуже переживав за своїх близьких. Найбільше хотів, щоб дружина й донька жили під мирним небом, у безпечній країні. Заради цього бажання він і став на захист України.
Під час служби Руслан Жулінський мав звання старшого солдата та обіймав посаду водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу мотопіхотного батальйону військової частини А5348. Вірний військовій присязі, він виконував бойові завдання та продовжував боронити Україну до останнього.
3 листопада 2026 року його шлях обірвався на Харківщині — внаслідок ворожої атаки FPV-дрона поблизу Захарівки.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
