18 жовтня 2022 року серце старшого солдата, водія-електрика радіолокаційної станції Воронюка Івана Івановича не витримало нелюдської напруги воєнних днів і зупинилося. Воїн приєднався до лав небесного легіону.

Іван Іванович народився 30 жовтня 1969 року в селі Мигалівці Барського району, де й проживав. Мав молодших брата та сестру. Навчався в Барській школі-інтернаті, займався боксом і вільною боротьбою, неодноразово здобував призові місця на змаганнях.

У 1987 році отримав кваліфікацію електромонтера другого розряду, а також перший спортивний розряд із вільної боротьби. Під час строкової служби в армії здобув фах електрогазозварювальника, а згодом — електромонтера V розряду. Після служби працював на різних підприємствах.

У 1990 році зустрів майбутню дружину, з якою одружився через два роки. У подружжя народилися доньки: Лілія (1994) та Ярослава (1999).

«Він був дуже веселим та добрим. Усі його любили, поважали, — розповідає донька Лілія. — Нас з сестрою дуже любив. Одного разу пригадую був випадок, коли я маленькою образилась на тата та сказала, що молодшу сестричку він любить більше, ніж мене. Я тоді побачила сльози на його очах… Він сів біля мене та сказав, що любить нас однаково! Сина мого, свого онука, обожнював. Нічого для нього не шкодував».

Весною 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, Іван пішов добровольцем на захист Батьківщини. У вересні на кілька днів повертався у відпустку, щоб побачити рідних. Це була остання зустріч із сім’єю.

Перебуваючи в зоні бойових дій, він мужньо виконував завдання та відчув усі страхіття війни. Пам’ять про Івана Воронюка — люблячого чоловіка, батька, дідуся та захисника України — назавжди залишиться в серцях рідних і вдячних поколінь.

Вічна пам’ять Герою!