«Мамо, мені треба тебе захищати! Хто піде, як не я…» — ці слова Ігор Ткач сказав матері перед тим, як одягнути піксель і стати на захист України. Ігор загинув 10 липня 2024 року.

Ігор Ткач, відомий побратимам за позивним «Серпень», народився 28 грудня 1988 року. Після навчання у загальноосвітній школі №5 здобув освіту у Вінницькому національному аграрному університеті, а згодом працював на кондитерській фабриці. Та коли над країною нависла загроза, він добровільно вступив до лав Збройних сил України.

Службу проходив у складі 108-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі». У званні молодшого лейтенанта обіймав посаду заступника командира роти. За направленням військового командування закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, постійно вдосконалюючи свої знання та навички.

10 липня 2024 року під час запеклого бою поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області Ігор Ткач загинув, виконуючи бойове завдання. Перед смертю він встиг врятувати своїх побратимів, залишившись вірним головному принципу свого життя — не покидати тих, хто поруч.

«Чоловік завжди йшов вперед. Казав, що стоятиме пліч-о-пліч зі своїми побратимами й ніколи нікого не залишить без допомоги, – розповідає дружина полеглого воїна Аліса. – Командир Ігоря написав мені, що так він і чинив. Врятував на війні не одне життя… Узагалі був дуже відповідальним, серйозним, сміливим… Таким пам’ятаємо його й ми. А ще просто неймовірно добрим та люблячим».

Для рідних Ігор був не лише воїном і командиром. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином, братом, племінником.

У другу річницю загибелі оборонця відбулася акція пам’яті, під час якої рідні, друзі та всі небайдужі зібралися, щоб ушанувати воїна, який віддав життя за Україну.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.