11 жовтня 2026 року під час виконання чергового завдання загинув Віталій Михайлович Овчінников. Через падіння уламків ворожого безпілотника захисник зазнав травм, несумісних із життям. Йому назавжди залишилося 44 роки.

Про це повідомляє Вінницька міська рада.

Віталій Овчінников народився 10 травня 1982 року в селі Великі Крушлинці. Після закінчення місцевої школи вступив до Вінницького технолого-економічного технікуму, де здобув фах технолога харчування. Згодом відслужив в армії, де вдосконалив навички водіння.

Кермування стало його професією на багато років. Віталій працював у сфері вантажних перевезень у ТОВ «Магістраль». Водночас найбільшою цінністю для нього залишалася сім’я. Разом із дружиною Наталією він виховував двох синів, яким нині 17 і 9 років, а також піклувався про матір.

«Віталій мав справді золоті руки. З технікою рідко було щось таке, чого він не зміг би зробити сам. Його автомобіль завжди працював бездоганно, як і все, за що брався у житті, адже чоловік у всьому прагнув досконалості, – згадує дружина полеглого воїна Наталія. – Для близьких і колег він залишався надійним другом і мудрим порадником, а для синів – люблячим і турботливим батьком, чиє слово мало величезну вагу. Віталій дуже тішився кожним досягненням дітей і з усмішкою казав, що для повної гармонії йому бракує лише маленької онучки. Подарувати її він жартома “зобов’язав” старшого сина, коли той змужніє та створить власну сім’ю».

Восени 2024 року Віталій вирішив долучитися до лав Збройних сил України. Після опанування спеціальності гранатометника служив старшим солдатом у 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді. Виконував бойові завдання на Курському напрямку у підрозділі радіоелектронної боротьби. Навіть після тяжкого поранення повернувся до служби, згодом працював водієм у бригаді транспортної авіації.

Про пережите на фронті Віталій майже не розповідав рідним, намагаючись уберегти їх від хвилювань. Більше про його службу близькі дізнавалися від побратимів. Ті згадували старшого солдата як відповідального й доброзичливого товариша, який завжди був готовий допомогти, а ще готував для них смачні обіди у періоди затишшя.

Відвагу та службу Віталія відзначили державними нагородами. Серед них — відзнака Президента України «За оборону України» та відзнака Міністерства оборони України «За поранення».

Віталія Овчінникова поховали на кладовищі в рідних Великих Крушлинцях.

У нього залишилися дружина, двоє синів і мати.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.