12 вересня 2024 року Сергій Лочман зазнав тяжкого поранення на східному напрямку. Лікарі боролися за його життя до останнього, однак врятувати воїна не вдалося — 15 вересня серце захисника перестало битися. Йому було лише 38…

Сергій Лочман народився 6 лютого 1986 року у Вінниці. Навчався у 30-й школі, згодом закінчив ПТУ №2, здобувши фах слюсаря з ремонту автомобілів. Після строкової служби пов’язав своє життя з водійською роботою. До повномасштабної війни працював у компанії «Промсервіс».

«Сергій із дитинства захищав слабших, не давав ображати дівчаток. А по життю дотримувався принципу: неважливо де і ким ти є – завжди потрібно залишатися людиною… Для нас він був найкращим і найсправедливішим… Пам’ять про нього ніколи не знатиме забуття», – згадує дружина.

З перших місяців широкомасштабного вторгнення Сергій Лочман (позивний Joker) став до лав оборонців у складі 38-го окремого стрілецького батальйону. Починав водієм протитанкового взводу, а згодом став головним сержантом і командиром відділення. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки фронту — Покровськ, Авдіївку, Соледар, Красногорівку, Терни. Він пережив тяжку контузію, але після відновлення знову повернувся на передову. Однак наступне поранення виявилося смертельним.

За відданість службі Сергій був відзначений численними грамотами командування, медаллю «За оборону Авдіївки» та відзнакою Міністерства оборони України «За жертву крові».

«Сергій не боявся брати на себе відповідальність. На війні це була відповідальність за життя побратимів. Він вивозив людей з-під обстрілів, рятував життя. Коли потрібно було — підвозив підкріплення й залишався на позиціях зі своїм відділенням. Його товариші знали: на нього можна покластися, він ніколи не підведе», – розповідає Юлія, дружина Героя.

Разом із нею Сергій виховував двох дітей — 11-річну донечку та маленького синочка, якому невдовзі виповниться два роки.

Сергія Лочмана поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!