Він не був кадровим військовим, однак не міг залишатися осторонь, коли країна боролася за своє майбутнє. 6 листопада 2024 року поблизу села Вознесенка Покровського району загинув захисник України Олександр Олійник. Йому було лише 35 років.

Олександр народився 14 жовтня 1989 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №11, згодом здобув фах у Вінницькому політехнічному технікумі та у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій, де опанував спеціальність інженера-механіка з обслуговування автомобільної техніки. Працював у сфері харчової промисловості, мав досвід роботи за кордоном, а згодом повернувся до рідного міста та влаштувався менеджером у компанії, що займалася реалізацією автозапчастин. Найбільшим щастям для нього завжди залишалася родина — дружина, син, батьки та сестра.

«Коли народився наш син, Олександр був безмежно щасливий. Саме тоді він по-справжньому відчув себе батьком — відповідальним, турботливим, відданим, – згадує дружина полеглого воїна Валентина. – Він у всьому собі відмовляв, працював без перепочинку, аби забезпечити родину. Ми здійснили мрію – збудували власний дім. А згодом він прийняв рішення йти служити. Сказав просто: “Інакше не можу. Все буде добре”. У цих словах був увесь він — сильний, світлий, люблячий…»

У 2023 році Олександр добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив у роті охорони штабу, згодом був прикомандирований до 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Мав позивний «Дізель». Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, залишаючись вірним присязі до останнього подиху.

«Він був щирим, мужнім і справедливим», — говорять про нього товариші по службі.

Життя Олександра Олійника обірвалося 6 листопада 2024 року поблизу села Вознесенка. Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!