2 липня 2024 року в Бахмутському районі трагічно загинув боєць Олександр Гнітецький.
Олександр Болеславович Гнітецький народився 8 листопада 1990 року на Херсонщині, але змалку жив у Жмеринській громаді. Його дружина згадує: 95-та ДШВ була для нього не просто місцем служби — це було частиною його життя.
«Він сприймав службу як свій обов’язок до кінця. Часто повторював, що не має права залишити побратимів, що мусить тримати оборону, аби ворог не дійшов до наших домівок. Навіть коли йому казали, що він уже відслужив достатньо, він відповідав: “Хто, як не ми? Я своїх хлопців не залишу.”», — ділиться дружина Оксана.
Подружжя прожило у шлюбі лише два роки, але цей час, каже Оксана, був найсвітлішим у її житті.
«Це були найщасливіші роки. Я досі не можу прийняти, що його більше немає. Він був для мене всім — коханим, товаришем, батьком для нашої родини, надійною опорою. Його поважали всі — і молодь, і старші. Він мав велике серце і нікому не відмовляв у підтримці.»
Олександр брав участь у захисті України ще під час АТО. На початку повномасштабної війни приєднався до Жмеринської тероборони, а згодом продовжив службу у складі 95-ї десантно-штурмової бригади. Разом із побратимами тримав оборону на найскладніших ділянках Донеччини. За принциповість, витримку та непохитний характер військові дали йому позивний «Гордий».
Та 2 липня серце хороброго десантника перестало битися. Він загинув, виконуючи бойове завдання.
Вічна пам’ять Герою!
