Людина зі сталевим характером і золотим серцем. Той, хто був готовий пожертвувати власним життям, аби жили інші. Його якнайкраще характеризує вислів: «Горді та вперті не бояться смерті».
Олексій Марцінко загинув 1 лютого 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Новопрокопівка Запорізької області. Понад два роки він вважався безвісти зниклим.
Марцінко Олексій Олександрович — молодший сержант, командир відділення снайперів роти спеціального призначення, позивний «Комар». Народився та виріс у місті Хмельницькому. З дитинства був непосидючим і товариським. Рано подорослішав, працював на різних роботах. У 2014 році його життя змінила війна, тоді загинув близький друг Олексія.
Згодом пройшов строкову військову службу, де остаточно усвідомив своє покликання — бути військовим. У 2019–2021 роках брав участь в АТО/ООС, був учасником бойових дій, ветераном війни та прикордонником, боронив Україну на Донецькому напрямку.
Із початком повномасштабного вторгнення Олексій знову добровільно став до лав Національної гвардії України. Спочатку обороняв рідне місто, а згодом приєднався до 3-ї бригади оперативного призначення «Спартан». Переважно обіймав командирські посади, адже був відданим своїм побратимам, відповідальним за підлеглих і беззастережно виконував поставлені завдання.
1 лютого 2024 року воїн загинув внаслідок артилерійського обстрілу.
22 травня 2026 року його поховали в рідному місті на Алеї Слави.
«Мій чоловік — моя душа, мій сенс, моє щастя і моя гордість. Багато його слів сьогодні ведуть мене по життю, але є одні, які я щодня прокручую в голові: “Навіть якщо загину — моя смерть не буде даремною. Я помру за Україну”. Також він говорив, що про них згодом усі забудуть, тому в період, коли він вважався безвісти зниклим, я боролася за його повернення, а зараз — за пам’ять про нього.
Він ніколи не романтизував війну і готував мене до будь-яких подій, але я не готова прийняти, що його більше немає. Моє небо тепер має його очі, а серце назавжди носить його ім’я», — ділиться болем дружина загиблого захисника.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
