Павло Миколайович Скрипник народився 3 березня 1970 року. Навчався в школі ім. Макаренка, а згодом здобув професію в профтехучилищі. Після навчання працював будівельником, а строкову службу проходив у Німеччині в артилерійських військах.
Повернення в Україну: вибір, продиктований серцем
На момент повномасштабного вторгнення Павло перебував за кордоном, працюючи в Естонії.
“Він сказав мені: як я можу бути за кордоном, коли моя родина і моя країна в небезпеці?” – згадує дружина Лілія.
Не вагаючись, у березні 2022 року він повернувся в Україну. Родина намагалася його відмовити від служби, але він стояв на своєму:
“Це мій обов’язок. По-іншому я не можу”, – твердо заявив він рідним і вирушив до військкомату.
Військова служба: боротьба за Україну
22 квітня 2022 року Павло Миколайович був направлений у військову частину А7013, де отримав посаду заступника командира бойової машини 1-ї механізованої роти. Після проходження інтенсивної підготовки вирушив на фронт – на Запорізький напрямок, де брав участь у складних бойових операціях.
“Він був запальний, але завжди справедливий. Завжди підтримував побратимів і турбувався про них, як про рідних”, – кажуть товариші по службі.
Павло проявляв відвагу та рішучість у бою. Він ніколи не ховався за спинами інших і завжди готовий був прийняти виклик, навіть у найнебезпечніших умовах.
Останній бій
Павло Миколайович загинув під час наступу на позиції противника в районі села Новоданилівка, Пологівського району, Запорізької області. Його вважали зниклим безвісти протягом цілого року…
Для родини це був важкий період. Дружина, діти, друзі – всі сподівалися на диво, чекали будь-якої звістки. Однак через рік стало відомо, що Павло загинув у бою.
“Він завжди говорив, що не має права залишати побратимів. До кінця залишався вірним військовій присязі і своїй країні”, – згадують його товариші по зброї.
Світла пам’ять
Павло залишив після себе глибокий слід у серцях тих, хто його знав.
“Він був людиною з великої літери. Його чесність, доброта та відвага назавжди залишаться з нами”, – кажуть друзі.
У Героя залишилися дружина, двоє дорослих дітей, онук та вітчим.
Похований на кладовищі в м. Гнівань.
🕯 Вічна пам’ять та слава захиснику України!
