4 січня 2024 року в одному з бойових зіткнень загинув захисник України Петро Собков. Воїну назавжди залишилося 44 роки…

Петро народився 7 лютого 1979 року в місті Кишинів. Ще в юному віці йому довелося пережити втрату батька. Згодом родина переїхала на Вінниччину — до села Цекинівка Ямпільського району. Саме тут він закінчив школу, звідси був призваний на строкову військову службу. Після армії здобув спеціальність механіка сільськогосподарської техніки в одному з професійно-технічних навчальних закладів області. Та доля знову завдала болючого удару — Петро залишився сиротою, втративши матір.

Попри важкі випробування, він не зламався. Брався за будь-яку роботу, аби встояти й жити далі. Певний час працював за межами області й навіть за кордоном. Останні роки мешкав у Вінниці, до повномасштабного вторгнення трудився у сфері перевезень.

Із перших місяців великої війни Петро Собков став до лав Збройних Сил України. Захищав державу у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Старший солдат ніс службу стрільцем та помічником гранатометника. Брав участь у боях на донецькому напрямку — поблизу Карлівки, Солидового, Первомайського. Один із запеклих боїв біля села Первомайське став для нього останнім. 4 січня Петро загинув, виконуючи бойове завдання.

На нього чекали рідні та близькі люди.

«Як і у мирному житті, так і на війні Петро був справжнім чоловіком, який зробить все, щоб захистити свою родину, свою країну. Він дуже тішився з того, що потрапив до нашої 59-ї бригади. Через свої вмілі руки та світлу голову був там на гарному рахунку. З багатьма встиг не лише заприятелювати, а й стати друзями…», – розповідають побратими полеглого Героя.

Поховали Петра Собкова на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!