13 листопада 2025 року, під час евакуації з поля бою, раптово зупинилося серце Олексія Балана. Йому було лише 47 років.

Олексій народився 19 грудня 1977 року в великій, згуртованій родині, де разом із ним зростали дві сестри та брат. Навчався у загальноосвітній школі №16, після чого здобув фах столяра в технічному училищі №3 (нині ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну»). Після служби в армії він багато років працював за своєю професією. Лише повномасштабне вторгнення Росії змусило його змінити сферу діяльності — останнім місцем роботи стала охоронна фірма. Разом із дружиною він виховував трьох дітей: двох синів і донечку.

«Олексій завжди поспішав додому. Він був неймовірним татом, жив дітьми й дуже болісно переживав, коли мені довелося вивезти найменших подалі від війни. Тоді нашою ниточкою до життя стали телефонні розмови — у них було все: і сила чоловіка, і мудрість батька, і велика надія на швидке повернення додому…» — згадує дружина Лілія.

Цього року влітку Олексій мобілізувався до лав Збройних сил України. Служив у 33-й окремій механізованій бригаді та виконував бойові завдання як оператор БпЛА. 8 листопада поблизу села Торецьке Покровського району він зазнав тяжкого вибухового поранення. Під час евакуації з поля бою, життя воїна обірвалося.

«Олексій ніколи не лукавив, був справжнім у кожному прояві, глибокою та цілісною людиною. З його втратою наш світ уже ніколи не стане таким, як був…» — розповідає дружина захисника.

Олексія Балана поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!