24 січня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Табаївка Куп’янського району Харківської області загинув мужній воїн Солончук Володимир Дмитрович.
Народився Володимир Солончук 2 лютого 1978 року в селі Роздолівка Мурованокуриловецького району на Вінниччині. Тут минули його дитячі роки, перші шкільні кроки та становлення характеру. Навчався у місцевій початковій школі, згодом — у Мурованокуриловецькій загальноосвітній школі №1. Після її закінчення здобув фах у Вінницькому вищому професійно-технічному училищі №5.
Працював завідувачем клубу у рідному селі, згодом — слюсарем-складальником у смт Муровані Курилівці, а також робітником у фермерському господарстві. Значну частину життя присвятив будівельній справі — мав «золоті руки», умів зводити й ремонтувати оселі, виконувати оздоблювальні роботи. Працював як у рідному краї, так і за його межами — у Києві та Криму.
Доля випробовувала його змалку. У сімнадцять років Володимир втратив батька, а ще через кілька років — матір. Відтоді він став справжньою опорою для молодших братів, замінивши їм батьківське плече. Попри труднощі, залишався добрим, щирим і відкритим до людей.
«Володя був неймовірно доброю та світлою людиною, хорошим другом, скромним, уважним, спокійним, але водночас веселим і товариським. Він цікавився технікою, музикою, гарно малював. Любив спілкування, природу, риболовлю. Коли приїздив додому після важкої праці, завжди знаходив час для друзів. Війна забрала найкращих, і цього ми ніколи не зможемо пробачити. Нам дуже тебе бракує», — згадують його друзі дитинства Віктор Покалюк та Андріан Савчук.
Для рідних Володимир був турботливим чоловіком і люблячим батьком. Він мріяв бачити своїх синів — Максима та Владислава — щасливими у вільній, незалежній Україні. Його серце було сповнене планів і надій, яким не судилося здійснитися.
23 травня 2023 року Володимира мобілізували до лав Збройних Сил України. Він служив кулеметником 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу. За сумлінну службу був нагороджений відзнакою «Ветеран війни».
24 січня 2024 року Володимир загинув.
Без чоловіка залишилася дружина Алла, без батька — сини Максим і Владислав, без брата — Олексій та Олександр. Поховали Героя 7 лютого 2024 року на кладовищі в рідному селі Роздолівка.
Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних, друзів і всіх, хто знав цю світлу, мужню людину.
Вічна пам’ять Герою!
