29 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Котлине Покровського району загинув захисник України Олександр Козенюк. Йому було 54 роки.

Олександр народився 26 жовтня 1970 року у Вінниці. Навчався у школі №15, після чого здобув фах в училищі при авіаційному заводі. Пройшов строкову військову службу. Створив родину, разом із дружиною виховав двох синів.

«Олександр був турботливою та лагідною людиною. Для рідних і близьких не жалів нічого, міг поділитися останнім, завжди йшов назустріч, – розповідає дружина Небесного Воїна Лариса. – Єдине, шкодував, що не дочекався ще онуків. Дуже хотів побачити продовження нашого роду…»

Під час служби Олександр мав позивний «Італієць» — так він назвав себе на честь країни, де провів майже два десятиліття, працюючи до початку повномасштабного вторгнення. Рішення повернутися та стати на захист України було для нього усвідомленим. Навесні 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Олександр Козенюк ніс службу у мінометному взводі 152-ї окремої єгерської бригади та виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Загинув 29 січня 2025 року під час бою поблизу селища Котлине Покровського району.

Про брата розповів Володимир Козенюк, який разом зі своїм сином і похресником також добровільно став на захист держави. Нині він не може продовжувати службу через інвалідність, отриману під час війни, однак наголошує: якби довелося обирати знову — рішення не змінив би.

«У цьому ми з братом були схожі. Втім, за наполегливістю Олександр міг би дати мені фори, хоч і був на кілька років молодшим, – каже брат загиблого Героя. – Він нізащо не хотів пересиджувати в Італії, де пропрацював 20 років, часи, коли Україна бореться за власну свободу. Був надзвичайно відповідальним та сильним духом».

Поховали Олександра Козенюка на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!