12 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання на сході України, загинув майор поліції Євген Володимирович Рубаняк.
Євген народився 5 лютого 1994 року в селі Розтоки Косівського району Івано-Франківської області. Його дитинство і юність минули серед величних Карпат, які він щиро любив усе життя. У 2000 році пішов до Розтоківської загальноосвітньої школи, де здобув повну середню освіту. Його пам’ятають як старанного учня, вірного друга, відкриту й доброзичливу людину. Він навчався на відмінно, користувався повагою серед однокласників і вчителів.
Після завершення школи у 2011 році Євген обрав шлях служіння закону та людям. Він вступив до Львівський державний університет внутрішніх справ на факультет кримінальної міліції. Євген наполегливо долав труднощі та у 2014 році закінчив університет у званні лейтенанта міліції.
Повернувшись на рідну Косівщину, він розпочав службу оперуповноваженим сектору карного розшуку Косівського відділу поліції. Сумлінний, відповідальний і небайдужий, він розкрив не один складний злочин, завжди знаходив час для тих, хто потребував допомоги. Для колег він став надійною опорою, частиною великої поліцейської родини, яку щиро цінував.
Із початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Євген, як і мільйони українців, відчув особисту відповідальність за долю країни. Досвід участі в антитерористичній операції у 2015, 2019 та 2021 роках дав йому чітке розуміння підступності ворога. 13 червня 2024 року він приєднався до стрілецького батальйону ГУНП в Івано-Франківській області. На передовій мужньо виконував бойові завдання, разом із побратимами тримав оборону на найгарячіших напрямках, демонструючи витримку, професіоналізм і незламну віру в перемогу.
Навіть у найважчих умовах залишався світлою, щирою людиною — усміхненою, відкритою, готовою підтримати й підставити плече. Він умів надихати інших, був надійним у словах і вчинках.
Він безмежно любив Карпати — у тиші гір і шумі лісу знаходив внутрішній спокій. Любив музику, яка супроводжувала його в різні періоди життя. Для побратимів і колег назавжди залишиться прикладом відданості присязі та справжньої любові до України. Євген не просто носив однострій — він щодня підтверджував, що честь і обов’язок для нього понад усе.
За службу був відзначений державними та регіональними нагородами, серед яких:
- відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
- медаль «Учасник бойових дій»;
- відзнака «За заслуги перед Прикарпаттям».
12 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Олександро-Калинове Донецької області, під час артилерійського обстрілу, Євген отримав смертельне поранення. До останнього подиху він залишався вірним присязі, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України.
Він був турботливим чоловіком, люблячим батьком для своєї донечки, надійною опорою для родини. Його життя було яскравим і змістовним, сповненим служіння людям та Батьківщині. Воно обірвалося надто рано — у 31 рік.
Рідні просять підписати петицію про присвоєння Євгену звання Героя України.
Вічна пам’ять Герою!
