4 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Колісниківка на Харківщині, Артем Гулеватий отримав смертельне поранення. Йому було лише 33 роки.

Гулеватий Артем Олександрович народився 4 травня 1991 року у селі Велика Ростівка. З дитинства був спокійним, добрим і працьовитим хлопцем. Після школи навчався в Іллінецькому аграрному коледжі.

У 2013 році Артема призвали на строкову службу до лав Збройних Сил України. Після демобілізації, із почуттям виконаного обов’язку перед Батьківщиною, поїхав до Києва у пошуках роботи та нового життя.
Там, у 2016 році, доля подарувала йому зустріч із коханням — Анною. Артем став для неї надійною опорою, а для маленької Софійки — люблячим батьком. Родина була для нього всім: спокоєм, натхненням і сенсом життя.

Коли у 2024 році Артем отримав повістку, він без вагань став на захист країни. Його мобілізували до Національної гвардії України, де він служив механіком-водієм у складі Першої Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка.
Бойові побратими знали його під позивним «Троя» — мужній, спокійний, надійний. Такий, за ким завжди відчуваєш впевненість і силу.

19 вересня Артем разом із підрозділом вирушив на Куп’янський напрямок.
4 листопада 2024 року в бою на Харківщині його життя обірвалося — але пам’ять про нього житиме у серцях рідних, друзів і побратимів.

Вічна пам’ять Герою!