Життя Андрія Гори було сповнене мрій, доброти й щирості. Він народився 26 квітня 1999 року у Вінниці, виростав у любові та турботі мами, бабусі й дідуся. Був єдиною дитиною в родині, тим, кого берегли і в кому бачили майбутнє. Андрій зростав світлою дитиною — відкритим, чесним, з загостреним відчуттям справедливості. З малечку називав рідних тільки лагідно — «мамусю», «бабусю», «дідусю». І ці слова не були звичкою — вони йшли від серця.
У школі Андрій добре вчився, захоплювався спортом, грав у футбол, займався тхеквондо, грав на гітарі. Вступив до Кам’янець-Подільського університету на бюджет — мріяв стати реабілітологом. Він обрав професію, яка повертає людям силу й життя — бо сам був людиною, яка прагнула допомагати.
Під час студентських років Андрій зустрів Настю — своє кохання, майбутню дружину. Разом вони створили родину, згодом у них народилася донечка Софійка. Родина оселилася на Тернопільщині. Як і багато українців, Андрій певний час працював у Польщі, щоб забезпечити найрідніших. Але, повернувшись на початку 2022 року в Україну, він не зміг залишитися осторонь, коли ворог ступив на рідну землю.
Попри благання мами й дружини не йти на фронт, його відповідь була одна: «Як я потім дитині в очі дивитимусь?» У лютому 2023 року він підписав контракт. Пройшов навчання у Великобританії. У складі 5-ї штурмової бригади виконував складні бойові завдання — десятки операцій, п’ять контузій, поранення, але жодного кроку назад. Він став молодшим сержантом, виконував обов’язки старшого сержанта штурмової групи — не маючи за плечима армійського минулого, він швидко став лідером для побратимів.
Він жив, як справжній чоловік — із гідністю, відданістю, любов’ю. Його серце належало родині, а душа — Україні. Андрій ніс у собі світло, щирість, гумор і людяність. Він був опорою для рідних і побратимів. І хоча життя Андрія трагічно обірвалося 5 листопада 2023 року під час бойового завдання біля Кліщіївки, його ім’я залишилося в пам’яті не лише як Воїна, а як Людини — з великої літери.
Нагорода «Золотий хрест», вручена родині Андрія, — це лише символ. Справжня його слава — в серцях тих, хто знав його і кого він захищав. Історія Андрія Гори — це історія про честь, відвагу й любов, що не вмирає.
Вічна шана й пам’ять!
