Петро Каменецький народився і виріс у Жмеринці. Його шлях — це історія мужності, вірності, любові до своєї землі й турботи про найрідніших. Він був не лише воїном — він був сином, чоловіком, батьком, другом. Людиною, яка не шукала слави, а просто виконувала свій обов’язок з гідністю.

У 2020 році Петро добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Обрав шлях військової служби свідомо — не через обставини, а через внутрішнє переконання. Служив водієм-механіком у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Побратими згадують його як чесного, відповідального і надійного, того, хто завжди готовий був підставити плече.

Та за межами армії Петро залишався звичайним хлопцем із великим серцем. Разом з дружиною Вікторією він виховував донечку Єлізавету — дівчинку, якій він присвячував усю свою любов і яка тепер зростатиме з гордим розумінням: її тато — Герой. Родина була для нього всім: кожну вільну хвилину він проводив із близькими, підтримував, турбувався, жартував і мріяв про майбутнє в мирній Україні.

Йому було лише 23 роки. Його життя обірвалося 9 березня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу. Але пам’ять про Петра Каменецького живе — у серцях тих, хто знав його, кого він любив і захищав.

Його доньці завжди розповідатимуть, що її батько був людиною великої честі. Про це свідчать не лише його військові заслуги, а й доброта, щирість, справжнє чоловіче тепло, з якими він жив.

Петро залишив по собі глибоку рану в серці рідних і світлий слід у пам’яті громади. І хоча тепер він Янгол Охоронець, що дивиться на нас з неба, його приклад залишається на землі — як дороговказ справжнього патріота, сина, чоловіка і батька.

Вічна пам’ять і слава Герою!