Олег Муляр, позивний «Тор», — солдат 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», віддав своє життя за свободу України. Його життєвий шлях — приклад відданості, мужності та любові до рідної землі.

Олег народився 22 лютого 1981 року в селі Софіївка на Вінниччині. Згодом родина переїхала до села Лука Барська, яке стало для нього справжнім домом. Після закінчення Вінницького педагогічного університету працював із дітьми, потім — у сфері збуту.

Олег був глибоко свідомим громадянином. Брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності. Його переконання були не просто словами, а сенсом життя.

Коли настав час боронити країну, Олег без вагань став до лав ЗСУ. З 4 січня 2023 року виконував бойові завдання на Донеччині. Проходив навчання у Королівській академії сухопутних військ у Толедо (Іспанія), де вразив інструкторів своєю рішучістю і силою духу.

У березні 2023 року на позиції «ПІТОН» вступив у ближній бій із ворогом, завдаючи противнику відчутних втрат. У квітні під щільним вогнем урятував пораненого побратима. Завжди був першим у бою й опорою для своїх товаришів.

19 квітня 2024 року під час атаки ворога на позицію «ІРПІНЬ» Олег мужньо вступив у бій. 21 квітня 2024 року його серце зупинилося біля Спірного на Бахмутщині — на землі, яку він до останнього подиху боронив.

За проявлену мужність Олег Муляр нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та іменною подякою командира бригади.

Його пам’ятають як добру, справедливу, світлу людину. Він жив із вірою у перемогу України, передаючи цю віру своєму сину Ярославу, який сьогодні продовжує справу батька, підтримуючи побратимів.

Олег Муляр — це не лише ім’я на скрижалях історії. Це символ незламності. Це едельвейс, що не зів’яне.