Віталій Анатолійович Гончар – це ім’я, яке тепер назавжди закарбоване в історії України, у пам’яті його рідних, побратимів і кожного, хто цінує свободу. Він був не просто воїном, а справжнім патріотом, для якого оборона рідної землі була справою честі. І коли прийшов час захищати рідну землю, він без роздумів приєднався до лав ЗСУ.

Виконував складні бойові завдання, завжди був поруч зі своїми побратимами, підтримував і надихав їх. Вирізнявся щирістю, добротою і небайдужістю.

Старший солдат Віталій Гончар 1992 року народження., житель села Гарячківка Городківської громади, героїчно загинув 20 лютого 2025 року біля населеного пункту Суджа Курської області.

Умів любити життя, був вірним другом, люблячим сином, турботливим батьком та вірним чоловіком.

Смерть Віталія – це невимовний біль для рідних, усієї громади, усієї країни… Не забуваймо, якою ціною виборюється наша свобода! Занадто дорого ми платимо за право бути вільними на своїй землі!

Схиляємо голови перед його подвигом…
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у нашій пам’яті, у вільному небі над Україною.

Вічна слава і шана Герою! Доземний уклін!