Микита народився 30 вересня 1987 року у Вінниці. Закінчив фізико–математичну гімназію. У 2010 році батьки купили в Козятині квартиру та переїхали сюди на постійне місце проживання.

Микита вступив у залізничне училище. По закінченню працював різноробочим на різних підприємствах міста, де швидко з усіма знаходив спільну мову. Веселий, добрий молодий чоловік мав багато друзів, які цінували його за щирість. Любив рибалити та захоплювався тваринами. Ніколи і нікому не відмовляв у допомозі та куди б він не потрапляв, завжди був душею компанії.

У 2017 році познайомився з гарною дівчиною Анастасією і зрозумів, що це і є його половинка. Найбільшим же його скарбом був син Микитка, який народився у 2019 році.

18 серпня 2024 року був призваний до Лав Збройних Сил України. Військовий вишкіл проходив у Гайсині. Всі свої військові вміння записував на відео та відправляв синові. Постійно з ним підтримував зв’язок та розповідав, що йде нищити ворога. Після навчання – одразу Донецький напрямок.

18 листопада 2024 року о 20 годині 42 хвилини під час виконання обов’язків військової служби поблизу населеного пункту Калинове, Донецької області під час чергової прострілки противником, солдат гранатометник другого механізованого відділення першого механізованого взводу отримав дуже важке поранення та був доправлений до Обласної клінічної лікарні Івано–Франківської обласної ради.

42 доби знаходився у комі. 8 лютого він прийшов до тями. Здавалося все найстрашніше уже позаду.

А 10 лютого 2025 року серце Микити зупинилося.

Похований Микита на центральному кладовищі на Алеї Слави.

Вічна пам’ять та слава Воїну!