5 березня живим коридором, зі схиленими головами, державною символікою та сльозами на очах тіло загиблого воїна зустрічали жителі Самгородоцької громади.
Шевчук Дмитро Сергійович народився 6 травня 1988 року у Михайлині, в родині Тетяни Олексіївни та Сергія Івановича Шевчуків. Дмитро був другою дитиною у сім’ї, маючи старшу сестру Марію. Зростав допитливим хлопчиком, полюбляв риболовлю. У 2003 році закінчив 9 класів Михайлинської середньої школи. Батьки змалечку привчали дітей до роботи, тому Дмитро після школи вступив до Вінницького професійно-технічного училища №7, де здобув професію камінщик-облицювальник. Недовгий час працював у ТОВ «Арчі» та ТзОВ «Юзефо-Миколаївська АПК», в основному ж, приватно на різних будівництвах.
Добрий, щирий, завжди усміхнений, готовий прийти на допомогу в будь-якій ситуації, надійний товариш, мамина підтримка та опора. Дмитро був прикладом для наслідування своєму племіннику Тимуру, якого безмежно любив та допомагав виховувати. Власної сім’ї так і не встиг створити.
29 жовтня 2024 року був мобілізований на військову службу у 95 бригаду військової частини А0281 Збройних сил України. Проходив навчання у містах Гайсин та Житомир.
Розвідник-радіо телефоніст 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 десантно-штурмового батальйону, солдат Шевчук Дмитро Сергійович, вірний військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконувавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і Незалежність, загинув 27 лютого 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Новеньке Сумського району Сумської області.
Йому назавжди 36…
Востаннє схилити голови та подякувати військовослужбовцю за службу прийшли рідні, друзі, побратими та всі ті, хто знав його і ті, які не знали, але прийшли поклонитися його подвигу.
Заупокійне богослужіння за українським воїном відбулося в храмі Святого Апостола і Євангеліста Луки села Михайлин, яке очолив священник Вінницько-Барської єпархії ієрей Олексій Якубівський у співслужінні з отцем Аліпієм .
На цвинтарі біля храму пройшов мітинг-реквієм, на якому від усіх громадян висловили щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка та Героя сільський голова Сергій Лановик, священник Вінницько-Барської єпархії Православної Церкви України ієрей Олексій Якубівський та класний керівник Галина Діденко.
Із військовими почестями загиблого воїна поховали на кладовищі села Михайлин. На його честь прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України.
Страшна війна забирає найкращих, залишаючи в серцях рани, яких не загоїти. Щодня ми втрачаємо цвіт нації. Низько схиляємо голови перед близькими та рідними Воїна, розділяємо ваш біль, вшановуючи подвиг Героя.
Пам’ятаймо, що кожна хвилина, яку ми проживаємо, навчаємось чи працюємо – це життя Героїв, які забрала війна.
Герої не вмирають! Вони житимуть доти, доки світла пам’ять про них житиме у наших серцях. Вічна пам’ять і слава мужньому Воїну! Доземний уклін нашому Захиснику.
