Він пройшов через важке поранення, лікування та реабілітацію, але знову повернувся до військової служби, щоб продовжити захищати Україну. Однак чергове бойове завдання стало для нього останнім. Після семи місяців невідомості підтвердилася загибель воїна Юрія Глеби. Йому було 40 років…
Про трагічну звістку інформує «RIA Козятин».
Юрій Глеба народився 9 червня 1985 року в селі Непедівка Глуховецької громади. Закінчив місцеву школу. Згодом вирушив до Вінниці, де опанував професію автомеханіка.
Після здобуття освіти працював на приватному підприємстві у Козятині. Створив сім’ю, разом із дружиною виховував дітей — Юлію та Максима. Деякий час родина проживала на Закарпатті, проте згодом життєві обставини склалися так, що Юрій повернувся до рідної Непедівки.
На малій батьківщині він продовжив працювати, облаштовувати життя, будувати плани та мріяти про майбутнє. Але повномасштабна війна змінила звичний перебіг життя й поставила перед ним вибір, від якого залежало майбутнє країни.
24 липня 2024 року, отримавши повістку, Юрій Глеба став до лав захисників України. Після проходження військової підготовки матрос Глеба Ю.Ю. виконував бойові завдання на Херсонському напрямку.
Під час одного з боїв Юрій зазнав тяжкого поранення. Попереду були шпиталь, лікування та тривале відновлення. Проте навіть пережите не змусило його відмовитися від служби. Після реабілітації він повернувся до війська.
Наприкінці 2025 року Юрій продовжив службу на посаді такелажника евакуаційного відділення ремонтної роти військової частини А1325. Виконував завдання на східному напрямку, залишаючись вірним військовому обов’язку.
Та під час одного з бойових виходів зв’язок із воїном обірвався. Юрій зник безвісти.
Для його рідних розпочався період, сповнений тривоги, болю та виснажливого очікування. Сім місяців вони жили надією отримати добру звістку, вірили, що Юрій живий і зможе повернутися додому.
На жаль, згодом найстрашніше підтвердилося. Юрій Глеба загинув 15 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Кирпичне Синельниківського району Дніпропетровської області. Його життя обірвалося внаслідок удару ворожого FPV-дрона.
12 жовтня 2026 року Захисника провели в останню дорогу.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
