Він мав попереду ціле життя, здобував освіту, будував плани та мріяв про майбутнє. Коли Україна опинилася в небезпеці, без вагань став на її захист. Пройшов через важкі бої, поранення та контузію, але залишався вірним військовому обов’язку. Та війна забрала його у 27 років…
Томашпільська громада провела в останню земну дорогу свого земляка — мужнього воїна Володимира Миколайовича Кушніра.
Про це повідомляє Томашпільська громада.
Володимир Кушнір народився 28 липня 1997 року в селі Комаргород. Після закінчення місцевої школи юнак обрав технічний напрям освіти. Навчався у Київському коледжі комп’ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету, де здобув фах техніка-технолога. На цьому не зупинився: продовжив навчання у вищому навчальному закладі та отримав диплом за спеціальністю «Галузеве машинобудування».
Військова сторінка його життя розпочалася ще в листопаді 2017 року. Володимир вступив до лав Збройних Сил України, проходив строкову службу та брав участь в антитерористичній операції. Після завершення служби повернувся до цивільного життя, працював в Одесі, продовжував навчатися та розвиватися.
Однак повномасштабне вторгнення змінило долю мільйонів українців. У червні 2022 року Володимир добровільно повернувся до війська, щоб боронити рідну землю. Цього разу він ішов захищати не лише країну, а й майбутнє своїх близьких, своєї родини, усіх українців.
Служив старшим солдатом, командиром першого розрахунку протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону. Його військова дорога пролягала через найскладніші напрямки бойових дій — Донеччину, Херсонщину, Миколаївщину, Покровський напрямок, Курщину та інші ділянки фронту.
За час служби Володимир неодноразово дивився небезпеці в очі. Отримав поранення та контузію, однак не полишив виконання поставлених завдань. Його мужність, стійкість і сумлінне служіння Україні були відзначені численними нагородами, відзнаками та грамотами.
13 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дар’їно Суджанського району Курської області життя молодого воїна обірвалося.
З того часу Володимир вважався зниклим безвісти. Майже рік і десять місяців родина жила між надією на повернення та страхом перед невідомістю.
Лише 4 листопада 2026 року результати ДНК-експертизи поставили болісну крапку в цьому очікуванні та підтвердили загибель Володимира. Надія, за яку так довго трималися рідні, поступилася місцем невимовному горю.
Після тривалого очікування Герой нарешті повернувся додому — до рідного Комаргорода. Та вже назавжди…
Останній спочинок Володимир Кушнір знайшов на сільському кладовищі.
У глибокій скорботі залишилися мама Алла Дмитрівна, батько Микола Дмитрович, сестра Ольга, бабуся Валентина Михайлівна, рідні, близькі та всі, хто знав і любив Володимира.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
