«У тихому болоті чорти водяться» — ця фраза влучно характеризує Назара Бринчака, більше відомого за позивним «Омут». За його зовнішнім спокоєм ховалися сильний характер, рішучість, наполегливість і власна непохитна вдача. Саме таким його запам’ятали близькі та побратими.
Назар загинув 28 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Йому назавжди залишилося 23 роки.
Бринчак Назар Михайлович народився 30 травня 2002 року в селі Радьківка Прилуцького району Чернігівської області. Його дитинство та юність минули на Полтавщині, у селі Сасинівка Лубенського району.
Назар зростав у великій родині, був п’ятою, наймолодшою дитиною. Його виховувала мама, Наталія Миколаївна, яка була для нього найближчою людиною та опорою. Саме вона заклала в ньому доброту, щирість, людяність і повагу до інших.
У 2008 році Назар пішов до Сасинівської загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів, яку закінчив у 2017 році. Серед його улюблених предметів були біологія, фізична культура та гуманітарні дисципліни. З дитинства цікавився технікою, любив розбиратися в її будові та ремонті, особливо захоплювався мотоциклами й мопедами. Також любив музику, аніме та мав хист до малювання.
Після 9-го класу вступив до Прилуцького професійно-технічного ліцею, де здобув спеціальності слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів і водія. Після навчання працював різноробочим у Сасинівці, допомагав рідним, друзям та односельцям із ремонтом техніки.
У січні 2021 року Назар познайомився з Анною — своєю майбутньою нареченою. У квітні того ж року переїхав до Києва, де почав працювати продавцем-консультантом у ТОВ «Новус-Україна».
Разом з Анною вони облаштували спільне життя спочатку в Києві, а згодом переїхали до її батьків на Полтавщину. У березні 2024 року Назар освідчився коханій, а навесні 2026 року пара планувала одружитися.
Повномасштабне вторгнення та звістки про злочини проти мирного населення в Бучі, Ірпені й інших населених пунктах Київщини глибоко його вразили. Згодом Назар вирішив долучитися до війська, усвідомлюючи відповідальність за захист своєї країни.
У січні 2025 року він звільнився з роботи, а у квітні добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Після базової військової підготовки та навчання роботі з БПЛА виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку. Обіймав посаду оператора безпілотних літальних апаратів 2-го батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони.
Назар загинув 28 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання внаслідок атаки російських FPV-дронів та артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Водяне Дворічанської громади Куп’янського району Харківської області.
«Він подарував мені найцінніше — кохання і неймовірної сили вірність, дозволив не просто торкнутися душі, а обійняти її… Був моєю найтеплішою весною, був промінчиком сонця, який не мав так швидко згаснути, був єдиною найнадійнішою підтримкою та опорою, був поруч тоді, коли здавалося, нікого більше не було… Безмежно його кохаю…» — ділиться спогадами наречена Небесного Воїна Анна.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
