Василь Сандульський присвятив військовій службі значну частину свого життя. Він став на захист України ще під час АТО/ООС, пройшов через бойові позиції на Донеччині та Миколаївщині й продовжував служити до 2024 року. Після отриманого поранення звільнився з війська. Згодом через загострення хвороби його серце зупинилося.

Про смерть захисника повідомили у Качківському старостинському окрузі.

Василь народився 9 лютого 1974 року в селі Качківка на Вінниччині. У 1989 році закінчив місцеву школу, після чого здобував фах машиніста у Козятинському професійно-технічному училищі. Строкову військову службу проходив у Миколаєві.

Створив сім’ю з дружиною Оленою. У подружжя народилися двоє дітей.

До захисту України він долучився у роки АТО/ООС. За час служби був у складі 53-ї та 54-ї окремих механізованих бригад, 56-ї окремої мотопіхотної бригади, а також 23-го батальйону «Хортиця».

Його військовий шлях пролягав через Маріуполь, Піски, Водяне, Первомайське, Дружківку, Краматорськ, Волноваху та Желанне на Донеччині, а також Миколаїв, Врадіївку й Первомайськ.

Загалом Василь Сандульський боронив Україну з 2016-го до 2024 року. Після поранення він залишив військову службу. Згодом стан здоров’я чоловіка погіршився через загострення хвороби, що й призвело до його смерті.

10 жовтня 2026 року Василя Сандульського поховали у рідній Качківці. У старостинському окрузі зазначили, що справу захисту України продовжують його рідні: брати Алім, Михайло та Дмитро, а також син Олег.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.