6 липня 2026 року в Могилів-Подільській окружній лікарні інтенсивного лікування зупинилося серце оборонця Михайла Каплюка. Причиною смерті став гострий інфаркт.

Про життя захисника розповідає Мурованокуриловецька територіальна громада.

Михайло Каплюк народився 15 вересня 1967 року в селі Золотоношка Драбівського району Черкаської області. Після закінчення школи він влаштувався на Драбівський механічний завод, де спочатку був учнем слюсаря.

У молодості Михайло проходив базову військову службу та службу за контрактом. Після армії повернувся на завод, де продовжив працювати слюсарем.

У 1992 році разом із дружиною та трирічним сином чоловік переїхав до села Котюжани на Вінниччині. Тут він почав новий етап життя. Працював учителем трудового навчання в Котюжанівській спеціальній школі, а згодом заочно закінчив Барський автомобільно-дорожній технікум.

У 1993 році Михайло взявся за здійснення однієї зі своїх найбільших мрій — власного будинку. Він заклав перший камінь у фундамент, а через п’ять років родина вже переїхала до нової оселі. Роботи ще було багато, але чоловік не боявся труднощів: облаштовував будинок і подвір’я власними руками, передавав свої вміння синові Олександру.

Кілька років Михайло працював на будівництвах у Києві. Згодом повернувся до роботи в Котюжанівській спеціальній школі, де був майстром із ремонту до 2022 року.

Поза роботою він знаходив час для улюблених занять. Любив музику та гарні пісні, у душі залишався романтиком і мрійником. Ще в шкільні роки самостійно навчився грати на гітарі, а згодом грав на трубі в заводському оркестрі. Любив тварин і захоплювався риболовлею.

Був у Михайла й незвичайний талант — вишивання бісером. Про це згадує його дружина Світлана:

«Якось взимку, коли багато вільного часу, вирішила зайнятися вишиванням картин бісером. Принесла додому куплені заготовки, але на них поклав око чоловік. Він так захопився вишиванням, що за зиму вишив 5 ікон, які згодом подарував своїм рідним. Це було вперше і востаннє».

Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, Михайло разом з іншими чоловіками прийшов до військкомату, щоб добровільно долучитися до захисту України. Тоді його не взяли до війська через вік — йому було 55 років.

Однак 13 вересня 2023 року Михайла мобілізував Мурованокуриловецький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Вінницької області. Після трьох місяців військової підготовки його направили на службу під Покровськ Донецької області.

Згодом військово-лікарська комісія визнала Михайла обмежено придатним до військової служби через проблеми із серцем. Під час служби він перебував у Родинському та Сумах, де служив у роті охорони. 22 травня 2026 року його перевели до села Коженики Львівської області та призначили командиром міномета мінометного взводу першої мінометної батареї першого механізованого батальйону.

6 липня 2026 року життя Михайла Каплюка обірвалося в лікарні внаслідок гострого інфаркту.

У нього залишалося багато планів. Найбільше чоловік хотів бачити, як дорослішають його онучки Ліза та Амелія, яких подарували йому син і донька. Він мріяв огортати дівчаток любов’ю та турботою, бути поруч у їхньому житті. Для обох онучок Михайло був єдиним дідусем.

Після його смерті дружина Світлана Данилівна залишилася без чоловіка, син Олександр і донька Анастасія — без батька, а Ліза та Амелія — без дідуся.

8 липня 2026 року Михайла Каплюка поховали на кладовищі в селі Котюжани Могилів-Подільського району Вінницької області.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.