Майже два місяці рідні Олександра Бордюка жили в невідомості. З 6 червня 2026 року воїн вважався зниклим безвісти поблизу Олексієво-Дружківки на Краматорському напрямку. 11 серпня стало відомо, що захисник загинув.
Про Героя повідомила Козятинська громада.
Олександр Володимирович Бордюк народився 3 лютого 2002 року в селі Махаринці. Із дитинства був активним, енергійним і товариським. Любив спорт, особливо волейбол, захоплювався малюванням і музикою. Навколо нього завжди були друзі — вдома часто збиралася галаслива компанія, адже Олександр умів гуртувати людей навколо себе.
Згодом родина переїхала до Козятина. Тут Олександр закінчив навчання та вступив до Вінницького коледжу харчових технологій. І серед одногрупників швидко став центром дружнього кола завдяки своєму характеру та лідерським якостям.
Після завершення навчання працював у газовому господарстві.
У 2021 році Олександр розпочав строкову військову службу. У 2023-му підписав контракт і продовжив службу у Військовій службі правопорядку. Брав участь в обороні Києва, бачив наслідки війни та ворожих військовополонених.
Згодом Олександр перейшов до військової частини А4960. До служби ставився надзвичайно відповідально, багато навчався і вдосконалював професійні навички. Зрештою опанував спеціальність оператора важких безпілотних літальних апаратів та став інструктором з їхнього керування.
Про його бойову роботу зняли фільм «Дрон-Вампір. 49 окрема бригада — робота оператора від першої особи». Побратими та рідні згадують Олександра як спокійного, впевненого та компетентного фахівця.
«Він швидко вирішував, що робити. І завжди реалізовував задумане», — розповідають рідні.
Попри складну службу, Олександр залишався уважним до близьких. Він був турботливим сином, другом і чоловіком. 27 лютого 2026 року, перед виїздом на Краматорськ, одружився з коханою Оленою. Мамі сказав: «Це моя дружина, а весілля відгуляємо, як приїду».
Особливо теплими залишилися його повідомлення матері: «Рідненька, як ти? Бережи себе».
Олександр болісно переживав втрату друзів на війні, але продовжував виконувати свою роботу та залишався відданим службі.
6 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Олексієво-Дружківки Краматорського району Донецької області з Олександром було втрачено зв’язок. Він зник безвісти під час виконання завдання, пов’язаного з ротацією іншого екіпажу.
Майже два місяці родина чекала на звістку. Та 11 серпня стало відомо, що Олександр загинув.
Йому було лише 24 роки. Він був єдиним сином для матері, чоловіком, який лише починав подружнє життя, і людиною, яка мала багато планів та мрій.
Олександр Бордюк служив оператором безпілотних літальних апаратів, сапером 3-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу безпілотних комплексів роти безпілотних систем 2-го інженерно-саперного батальйону військової частини А4960.
Воїна поховали на центральному кладовищі Козятина — на Алеї Слави.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
