Вісім місяців родина Віталія Бегана жила між надією та найстрашнішим очікуванням. 22 жовтня 2025 року на Покровському напрямку загинув 29-річний десантник, який до останнього захищав Україну та мріяв про мирне майбутнє для своєї маленької доньки.

З самого малечку Віталій ріс особливим хлопчиком — розумним, не по-рокам допитливим і надзвичайно відповідальним. У Воронівецькій школі, де він старанно здобував знання, його пам’ятають як надійного товариша та талановитого спортсмена, який палко захоплювався волейболом.

У 2013 році Віталій вступив до Хмельницького національного університету, де здобув освіту за фахом інструктора з охорони праці. Після навчання працював у будівельній сфері. Маючи золоті руки, залізну дисципліну та щиру любов до своєї справи, чоловік швидко завоював безумовну повагу та авторитет серед колег і керівництва.

Та найбільше значення для нього завжди мала родина.

У 2020 році він одружився з Іриною. Подружжя оселилося в селі Лисогірка. Невдовзі всесвіт подарував їм найбільше диво — народилася донечка Мілана. Маленька дівчинка стала сенсом життя для Віталія. Він обожнював її понад усе на світі, кожну вільну хвилину дарував родині й понад усе мріяв про тихе, мирне небо для своєї малечі.

25 березня 2025 року Віталія Бегана мобілізували до лав Збройних Сил України. Після підготовки у Житомирському навчальному центрі та додаткового навчання він приєднався до 1-ї роти 1-го десантно-штурмового батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.

На передові позиції Донеччини десантник разом із побратимами вирушив 1 червня 2025 року.

Попереду були п’ять довгих, виснажливих і страшних місяців. П’ять місяців під шквальним вогнем Віталій виявляв невимовну стійкість, мужність та сталеву, незламну волю, разом із братами по зброї тримаючи стрій там, де плавився метал і здригалася земля.

Осінь 2025 року на Покровському напрямку перетворилася на суцільне вогняне пекло. Район селища Лисівка став однією з найгарячіших та найжорстокіших точок фронту. Ворог кидав у безперервні, самовбивчі штурми переважаючі сили піхоти, накриваючи позиції наших захисників щільним вогнем артилерії, мінометів та масованими атаками безпілотників.

Українські десантники тримали оборону в умовах надлюдського напруження. Кожен метр землі виборювався ціною неймовірного героїзму. Воїни 25-ї бригади стримували навали противника, демонструючи виняткову витримку. 

Саме у тому вогняному протистоянні 22 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання Віталій Беган загинув.

Після цього ще вісім місяців Віталій вважався зниклим безвісти. Рідні, друзі та односельчани продовжували чекати, сподіваючись на його повернення.

Згодом найстрашніше підтвердилося — захисник загинув.

Віталій Беган віддав життя, захищаючи Україну, своїх побратимів і майбутнє власної доньки.

У нього залишилися дружина Ірина, донька Мілана, батьки та брат.

Для своїх батьків Віталій завжди був мудрим сином, надійною опорою та гордістю, а для рідного брата — найвірнішим, найкращим другом, на якого можна було покластися у всьому.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.