11 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Садки Сумської області життя відважного воїна Івана Бургели обірвалося. Серце Івана зупинилося внаслідок ворожих вибухів та осколкових поранень.

Дитинство та юність

Бургела Іван Станіславович народився 9 грудня 1988 року в мальовничому селі Байтали Ананьївського району Одеської області. Для своєї великої родини він був наймолодшим, найтеплішим і найулюбленішим братиком. Іван зростав надзвичайно світлою, доброю та щирою людиною. Його серце завжди було сповнене позитиву, а обличчя — усмішки. Маючи прекрасне почуття гумору, він умів розрадити у найважчі хвилини, знайти потрібні слова підтримки і вселити надію туди, де панував смуток. На Івана завжди можна було покластися: його слово було міцним, а діла — чесними.

Перші кроки до знань Іван зробив у Байтальській загальноосвітній середній школі І–ІІІ ступенів. Ще з раннього дитинства хлопчик виявляв особливу пристрасть до техніки. Поки інші діти гралися, маленький Іван годинами міг щось розбирати, ремонтувати, крутити й створювати власними руками. Машини та механізми стали не просто його хобі, а справжнім покликанням.

Після школи вступив до Ананьївського професійного аграрного ліцею, де здобув фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря-ремонтника та водія категорії «С». Він був майстром, який відчував техніку серцем.

Цивільне життя

У 2008 році, завершивши навчання, Іван віддав свій перший конституційний борг Батьківщині — пройшов строкову службу в армії. Повернувшись до цивільного життя, він почав працювати водієм в агрофірмі.

Проте доля готувала йому випробування на мужність. Коли у 2014 році ворог вперше зазіхнув на українську землю, Іван не зміг стояти осторонь. Він став учасником Антитерористичної операції (АТО), де зі зброєю в руках захищав східні рубежі та здобув статус учасника бойових дій.

Повернувшись із фронту, Іван завоював велику повагу серед земляків завдяки своїй чесності та загостреному почуттю справедливості. У 2015 році жителі Ананьєва, де він на той час проживав, висловили йому високу довіру, обравши Івана депутатом. Це був період, коли він намагався зробити свій край кращим.

Протягом певного часу він працював водієм швидкої допомоги у Кривоозерській лікарні. Згодом любов до рідної землі повернула його до батьківського села. Він долучився до масштабної державної президентської програми «Велике будівництво», де працював трактористом-машиністом і прокладав нові дороги для України. А у вільний час, шукаючи гармонії з природою, Іван почав займатися бджільництвом — справою, яка вимагає великого терпіння та любові до життя.

Військовий шлях

Під час повномасштабної війни Іван знову взяв до рук зброю, щоб захистити майбутнє своєї родини та країни. Його позивний — «Добриня» — став відображенням його внутрішнього світу: великого, сильного, доброго богатиря, який без вагань пішов у самий вир боїв.

Солдат Іван Бургела служив штурмовиком в елітному підрозділі — у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади (3 аеромобільне відділення, 2 аеромобільний взвод, 2 аеромобільна рота аеромобільного батальйону). Бути штурмовиком-десантником — це доля найвідважніших. «Добриня» завжди йшов попереду, виконував найскладніші бойові завдання та залишався для побратимів надійним щитом і вірним другом, який міг підняти бойовий дух навіть у найважчі моменти.

11 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Садки Сумської області життя відважного воїна обірвалося. Серце Івана зупинилося внаслідок ворожих вибухів та осколкових поранень. Він пішов у вічність як справжній Герой, захищаючи наш спокій до останнього подиху.

Незгасна пам’ять

У Івана Бургели залишилася велика родина, для якої його втрата є невимовним, вічним болем: любляча мама, дві сестри, брат, цивільна дружина та син, для якого батько назавжди залишиться головним прикладом мужності.

Він понад чотири місяці рахувався безвісти зниклим, але збіг ДНК підтвердив загибель оборонця. Івана поховали з усіма військовими почестями 29 листопада 2025 року в його рідному селі Байтали.

Його мужність та жертовність були високо оцінені державою: посмертно солдат Іван Станіславович Бургела був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Сьогодні його світле обличчя дивиться на односельців з Алеї Слави у рідному селі. Його ім’я навіки викарбуване в історії України золотими літерами.

Він прожив життя як Людина з великої літери — з посмішкою, добром і честю. І загинув як Воїн-штурмовик, який виборов право на безсмертя.

Вічна пам’ять і слава Герою «Добрині»! Світлий спомин про найменшого братика житиме у серцях рідних вічно.

«Нам дуже тебе не вистачає наше серденько», — пишуть рідні.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.