Руслан Гнатюк із позивним «Гнат» загинув 30 липня 2026 року поблизу Лимана Краматорського району Донецької області. Життя Захисника обірвалося у 47 років.

Повідомляє Вінницька міська рада.

Руслан Гнатюк народився 5 квітня 1979 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №26 здобув професію автослюсаря. Більшу частину свого життя працював у виробничій сфері. Свого часу був працівником підприємства «Ларіс», а згодом влаштувався до ПрАТ «Вінницька харчосмакова фабрика», де працював електрогазозварювальником.

«Усі знали Руслана як веселого й надзвичайно чуйного хлопця. В його душі не було місця для злості чи заздрощів, – згадує братова полеглого Захисника Ірина. – Здавалося, він міг обійняти цілий світ, зігріти та розрадити кожного… Руслан понад усе цінував родину. Він дуже любив свого брата, тішився племінникам. А ще – щиро мріяв, щоб батьки жили якомога довше, не хворіли й ніколи не знали горя…»

Улітку 2025 року Руслан добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Спочатку служив стрільцем у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони, а пізніше приєднався до 3-ї окремої штурмової бригади.

Воїн відзначився мужністю та професійністю під час виконання бойових завдань. За службу йому присвоїли звання молодшого сержанта, а також нагородили відзнакою Президента України «За оборону України».

Рідні розповідають, що рішення захищати країну було для Руслана усвідомленим і добровільним.

«Він ніколи не ховався від армії й відкрито йшов назустріч своїй долі. Відчував, що саме так зможе сплатити синівський борг перед країною».

Останній бій Руслан Гнатюк прийняв поблизу Лимана на Донеччині. Там 30 липня 2026 року його життя обірвалося.

Воїна поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.