Минуло два роки відтоді, як Козятинська громада втратила свого мужнього Захисника — Олега Біланенка. Із 1 серпня 2024 року його вважали зниклим безвісти. Додому Олег повернувся лише через рік і п’ять місяців — на щиті.
Про роковини пам’яті Героя повідомляє Козятинська міська рада.
Олег Юрійович Біланенко народився 14 липня 1993 року в Козятині. Навчався у школі №4, згодом — у школі-ліцеї. Вищу освіту здобув в Уманському педагогічному університеті за спеціальностями «Фінанси і кредит» та «Облік і аудит».
Свій професійний шлях розпочав у паспортному столі, де працював начальником відділу еміграційної служби. Одружився, а згодом у подружжя народився син Любомир, який став найбільшою радістю його життя. Із перших днів повномасштабного вторгнення Олег разом із друзями активно займався волонтерством, допомагаючи українським військовим.
Він був добрим, щирим і небайдужим. Завжди знаходив час для рідних, безмежно любив свого сина і прагнув проводити з ним кожну вільну хвилину. Для близьких він назавжди залишиться люблячим батьком, турботливим сином і надійним братом.
19 червня 2024 року Олега призвали на військову службу Івано-Франківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Військову підготовку проходив у селищі Старий Лисець, а згодом — у Калинівці, у підрозділі «Червона калина». Після завершення навчання його підрозділ виконував бойові завдання спочатку на Запорізькому напрямку, а потім — поблизу Покровська.
Навіть перебуваючи на фронті, Олег намагався берегти своїх рідних від зайвих хвилювань. При кожній нагоді телефонував батькам, розповідав про військовий побут, про те, як разом із побратимами облаштовують позиції, будують баню, встановлюють намети, готують їжу. І щоразу запевняв: у нього все добре.
Та 31 липня 2024 року під час розмови з мамою після тривалої паузи він тихо промовив слова, які назавжди закарбувалися в її пам’яті: «Мам, я, напевно, не викручусь…»
Стрілець-помічник кулеметника 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини 3028 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов» Олег Біланенко зник безвісти 1 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванівка Покровського району Донецької області.
Лише через рік і п’ять місяців Герой повернувся додому. Після проведення необхідних експертиз його тіло було ідентифіковано, і рідні змогли гідно попрощатися із Захисником.
У 2026 році Олегу Юрійовичу Біланенку посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Козятина».
Поховали воїна на Алеї Слави Центрального кладовища.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
