18 травня 2025 року поблизу села Єлизаветівка на Донеччині загинув захисник України Олександр Цимбалюк. Йому було 39 років. Про втрату повідомила Вінницька міська рада.

Олександр народився 29 серпня 1985 року у Вінниці. Навчався у школі №16, а згодом здобув професію кухаря у професійно-технічному училищі №19. Працював на одному з підприємств харчової промисловості міста.

У мирному житті він був людиною, яка любила працювати, дбати про близьких і створювати домашній затишок. Рідні згадують його як щирого, доброго та відкритого чоловіка, який завжди знаходив час для інших.

«Олександр був справжнім у всьому. Господарем, який вмів приготувати найкращі частування; сином, який давав батькам лише приводи для гордості: другом, який не рахуючись із власним часом, завжди першим підставляв плече допомоги; та воїном, який вважав захист рідної землі своїм найголовнішим обов’язком, – розповідає двоюрідна сестра полеглого Захисника Оксана. – Олександр завжди зустрічав людей добрим словом, і не обділяв турботою тварин. На Куп’янському напрямку в нього навіть була своя хвостата улюблениця – кішка, яку прихистив, та до якої прикипів усім серцем… Найбільшою його мрією було повернутися додому з перемогою, обійняти рідних і відновлювати звільнену країну».

На початку повномасштабної війни Олександр добровільно став до лав Збройних сил України. Він вважав захист країни своїм обов’язком і не міг залишатися осторонь.

Служив старшим солдатом, був мінометником і кулеметником. Спочатку воював у складі 4-ї окремої танкової бригади, а згодом — у 14-й бригаді оперативного призначення «Червона Калина» Національної гвардії України.

Брав участь у боях на Куп’янському напрямку, де за мужність і відвагу отримав відзнаку командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман». Пізніше виконував бойові завдання на Покровському напрямку.

На Олександра вдома чекали батьки, старший брат і численні друзі. Близькі згадують його як людину з великим серцем, яка завжди допомагала іншим і не залишалася байдужою до чужої біди. Свого часу він також долучався до волонтерської діяльності.

18 травня 2025 року життя захисника обірвалося на Донеччині. Для рідних він назавжди залишиться турботливим сином, братом і другом, а для побратимів — воїном, який до останнього залишався вірним Україні.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.