Майже два місяці родина Романа Леськова жила між надією та невідомістю. З 24 червня 2024 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти, а рідні щодня чекали на звістку, яка могла б повернути спокій і віру. Та дива не сталося — експертиза ДНК підтвердила загибель захисника. Роману Леськову назавжди залишилося 47 років.
Про це повідомляє «Жмеринка City».
Роман був родом із Могилів-Подільського району. Після закінчення монтажного технікуму здобув професію будівельника. Рідні кажуть, що ця справа була для нього не просто роботою, а справжнім покликанням. Він умів працювати руками, любив створювати й завжди прагнув зробити життя кращим для своїх близьких.
У 2008 році разом із дружиною Вітою та донькою Анастасією чоловік переїхав до села Рів Жмеринської громади. Тут у родині народився син Костянтин. Подружжя працювало, виховувало дітей, а згодом раділо появі онучок Софійки та Ксенії.
Роман став дідусем у 41 рік. Саме тому побратими дали йому позивний «Дєд», яким він дуже пишався. Попри військові будні, він завжди залишався турботливим батьком і дідусем, для якого родина була найбільшою цінністю.
Останнім місцем його роботи у мирному житті став Жмеринський вагоноремонтний завод «Експрес», де він працював зварювальником. У лютому 2023 року Романа мобілізували до лав Збройних сил України.
Він служив головним сержантом, гранатометником штурмового відділення. У складі морської піхоти воював на Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках. Після поранення легень проходив лікування та реабілітацію у Кривому Розі, а згодом повернувся до служби.
«Коли Роман служив у морській піхоті він майже завжди був на зв’язку. Часто телефонував. Але переважно слухав, як справи у нас. Розпитував про дітей, онуків. Про те, як справи у нього розповідав неохоче. Лише казав, що війна – це страшно. І нам краще того усього не знати», – згадує дружина Віта.
Згодом зв’язок із Романом ставав дедалі рідшим. Це почалося, коли коли Роман тримав оборону Донецької області. Родина вже звикла до кількаденної тиші, але коли дзвінків не було майже три тижні, близькі відчули, що сталося лихо.
9 серпня родина отримала офіційне сповіщення про загибель воїна. Роман Леськов загинув унаслідок мінометного обстрілу поблизу Часового Яру Донецької області.
«Мені не потрібен герой – мені потрібен живий син», – крізь сльози розповідає мати Романа Ольга Григорівна.
«Я майже щодня дзвонила в частину і мені казали: “Ваш син виконує дуже серйозне завдання. Він справжній герой”. А я їм кричала: “Мені не потрібен герой – мені потрібен живий син”», – говорить мати захисника.
Рідні досі не можуть змиритися з втратою. Для них Роман назавжди залишиться доброю, щедрою, компанійською та чуйною людиною, яка завжди приходила на допомогу і понад усе любила свою сім’ю.
Найболючіше нині — дивитися, як маленькі онучки Софійка та Ксенія щовечора шукають на небі найяскравішу зірку, вірячи, що саме нею став їхній улюблений дідусь.
У скорботі залишилися мама Ольга Григорівна, брат Володимир, дружина Віта, донька Анастасія, син Костянтин, онучки Софійка та Ксенія, рідні, друзі та всі, хто знав і любив Романа.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
