«Піди, мамо, у ліс накопай підсніжників із корінням і посади в нашому домашньому квітнику…» — такою була остання воля молодого оборонця Владислава Сапарова. А наступного дня матері Героя повідомили жахливу звістку: «Вашого сина немає в живих…». Небо впало на жінку, адже ще вчора вона розмовляла з ним, і він запевняв, що у нього все добре…
Владислав Сапаров народився 20 грудня 1999 року в місті Чуднів Житомирської області. Ще в ранньому дитинстві переїхав із матір’ю до міста Бар. Навчався у Барській школі №3.
«Ріс дуже допитливим хлопчиком, — розповідає мама Світлана. — Цікавився книгами, енциклопедіями, особливо палеонтологією, життям тварин. Читати навчився самостійно ще до школи. Був спокійним, ввічливим та вихованим. Ніколи не вирішував проблеми сваркою чи бійкою. Любив малювати. Був добрим та співчутливим, у міру свого віку допомагав кожному, хто цього потребував. Ще навчаючись у 6-му класі, Владислав уже казав: «Я буду військовим прокурором, буду відстоювати справедливість…». Постійно читав законодавство. Завжди захищав свою думку. Коли виникали якісь життєві труднощі, постійно мені повторював: «Мамо, ти сильна, ти з усім справишся. Ти наш приклад, опора і нізащо не маєш права здаватися…»
З 2014 по 2017 рік навчався у Буковинському ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Там Владислав гартував свій характер і фізичну витривалість. Після закінчення ліцею вступив до Чернятинського фахового коледжу Вінницького національного аграрного університету.
Проте Владислав дуже швидко зрозумів, що не зрадить своїй дитячій мрії та піде військовим шляхом. Він уклав контракт зі Збройними Силами України, і в лютому 2018 року його направили до навчального центру, де готували спеціалістів з обслуговування зенітних установок. Згодом його перевели на службу до військової частини за місцем проживання.
У 2019 році Владислав пройшов навчання у Кам’янець-Подільському інженерному центрі. Того ж року добровільно став учасником АТО/ООС і протягом шести місяців виконував бойові завдання на Донеччині та Луганщині. За службу був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
«На захист рідної України син став зовсім юним, а повернувся вже солідним чоловіком. Він тоді дивувався: «Мені, казав, тільки 21 рік, а я вже ветеран війни…». Владислав мріяв подорожувати, побачити світ, створити сім’ю, побудувати власний будинок та відкрити хоча б невеликий бізнес в Україні, щоб дати людям робочі місця. Після закінчення контракту у 2021 році працював у Києві та планував продовжити трудову діяльність за кордоном».
24 лютого 2022 року Владислав перебував на кордоні з Польщею. Він зателефонував мамі зі словами: «Я повертаюся додому!». Жінка тоді не зрозуміла рішення сина.
«Для чого повертатися, коли можна виїхати?» — запитала вона.
У відповідь почула категоричне:
«Мамо, ти мене виховала не так. Я не можу втекти, коли біда прийшла до нас. Я їду додому заради своїх двох мам: ти — мама, яка мене народила, і Україна, де я виріс. Я не дам її розірвати!»
25 лютого зранку він уже був у військкоматі. Мужній, відважний, хоробрий, вірний військовій присязі воїн до останнього подиху боронив рідну землю.
«15 березня у мене був день народження. Син привітав мене і висловив незвичне прохання: «Піди, мамо, у ліс накопай підсніжників із корінням і посади в нашому домашньому квітнику…». До лісу мені десять хвилин ходьби. Коли я вже поверталася додому, раптово зірвався буревій і вдарив грім. Я серцем відчула — це якийсь знак, і звернулася до Господа: «Боже, невже ти мені погану звістку несеш?..»
26 березня 2023 року старший оператор протитанкового відділення протитанкового взводу вогневої роти 170-го батальйону 120-ї бригади, солдат Владислав Сапаров загинув на бойовому посту.
Йому назавжди залишилося 23 роки. Попереду було ціле життя. У Владислава була кохана дівчина Мар’яна, з якою він мріяв одружитися. На день народження мами вони разом планували приїхати до неї за благословенням. Але війна перекреслила ці плани.
Наш мужній Захисник Владислав Сапаров прожив коротке, але свідоме й насичене життя справжнього чоловіка та щирого патріота України.
Поховали воїна з військовими почестями на Алеї Героїв у місті Бар.
Вічна слава та шана Герою Владиславу Сапарову!
Віктор Зеленюк
Світлини надані автором
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
