6 травня у Вінниці на Алеї Слави Сабарівського кладовища відкрили меморіал Герою України Назарію Гринцевичу з позивним «Грєнка». Це місце стало не просто точкою пам’яті — воно перетворилося на символ присутності воїна у рідному місті.

Назарій — наймолодший захисник «Азовсталі», який пройшов крізь пекло Маріуполя, витримав полон і повернувся на фронт. Його останній бій завершився на Луганщині, у Серебрянському лісництві. Саме цей ландшафт ліг в основу ідеї меморіалу.

Пам’ятний знак виконаний у стриманому мінімалістичному стилі. Камінь відтворює рельєф териконів Серебрянського лісу — місця, де обірвалося життя воїна. Для родини цей вибір був принциповим: важливо було не просто встановити пам’ятник, а передати відчуття тієї землі, де Назарій воював до останнього.

«Я щиро дякую майстрам “Гран Декор”, які виконали все саме так, як я просила. Ви бачите тут мінімалістичний стиль і камінь, який передає ті терикони Серебрянського лісу. Ось це було важливо мені передати», — зазначила мати Героя Маріанна Колос.

На відкриття прийшли представники влади, військові, молодь і містяни. Серед присутніх — перша заступниця начальника ОВА Наталя Заболотна, народна депутатка Ірина Борзова, а також ліцеїсти безпекового ліцею, який нині носить ім’я Назарія Гринцевича.

Під час церемонії згадували не лише подвиг воїна, а й його життєву філософію:
«Назарій завжди казав: що б не сталося — завжди посміхайтеся».

Ця посмішка, як згадують рідні, була його внутрішньою опорою навіть у найважчі моменти. Після повернення з полону він лише раз відкрив матері страшну правду свого виживання:
«Мам, мені доводилося їсти свої нігті, щоб вижити».

Для Маріанни Колос син назавжди залишився не лише Героєм, а людиною, яка любила Україну і демонструвала це своїми вчинками:
«Він ішов по Вінниці, і якщо бачив сміття — він засуне його в кишеню. Ось так він любив нашу землю. Він дбав про неї щодня».

Саме тому відкритий меморіал для неї має особливе значення:
«Це не скульптура, це не статуя — це мій син».

Назарій Гринцевич був співзасновником підрозділу «Контакт 12» у складі бригади «Азов». Після обміну повернувся на передову — бо не міг інакше. Йому було лише 21.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.