Із квітня 2024 року рідні Олександра Логвинюка жили між болем, надією та виснажливим очікуванням. Захисник вважався зниклим безвісти, і близькі до останнього вірили у диво. Та згодом стало відомо найстрашніше: 27 квітня 2024 року під час запеклого бою зі штурмовою групою противника в населеному пункті Нетайлове Покровського району Донецької області Олександр загинув, отримавши поранення, несумісні з життям. Про це повідомила Ладижинська міська територіальна громада.

Олександр Логвинюк народився 24 жовтня 1984 року в місті Мурманськ-130 Мурманської області. Але доля привела в Україну. Із 1992 по 2003 рік навчався у Заозерненській загальноосвітній школі. З юних років вирізнявся працьовитістю, щирістю та добрим ставленням до людей.

Після школи Олександр вступив до Ладижинського коледжу Вінницького національного аграрного університету. Упродовж 2004–2009 років він навчався за спеціальністю «Механізація та електрифікація сільського господарства», отримавши кваліфікацію технічного фахівця-механіка.

Олександр працював оператором на автозаправній станції в Ладижині. Згодом проявив себе і в будівельній справі. Він любив землю, захоплювався квітами, із задоволенням саджав рослини, цінував природу та щиро любив тварин.

Пізніше Олександр приєднався до колективу Переробного комплексу Вінницької птахофабрики компанії МХП, де працював комірником, а згодом водієм електрокари.

12 вересня 2023 року Олександр Логвинюк був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив старшим розвідником-гранатометником десантно-штурмового батальйону.

За особисту мужність, самовідданість і вірність Українському народові Указом Президента України від 30 вересня 2025 року №697 Олександра Логвинюка посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вічна пам’ять Герою!