Із 12 квітня 2024 року Руслан Максименко вважався зниклим безвісти. Згодом найгірші припущення було підтверджено офіційно — воїн загинув. Про це повідомили у Погребищенській об’єднаній громаді.

Руслан Геннадійович народився 18 липня 1981 року в селі Гопчиця. Тут минули його дитинство та шкільні роки — у 1988 році він пішов до першого класу місцевої школи, яку закінчив у 1998-му. Після цього здобув професійну освіту у ВПУ №42 у Погребищі, опанувавши одразу кілька спеціальностей: тракториста-машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника та водія категорії «С».

У 1999 році був призваний на строкову військову службу. Повернувшись додому, працював у рідному селі, будував своє життя. У 2009 році зустрів кохану — Олену, з якою створив сім’ю. Разом вони виховували трьох дітей.

Із 2018 по 2021 рік Руслан проходив військову службу за контрактом у складі військової частини А2896. З початком повномасштабної війни продовжив службу — з 2022 року виконував обов’язки механіка відділення зв’язку у військовій частині А1660 у Вінниці. У березні 2024 року його перевели до 425-го окремого штурмового полку «Скеля» (військова частина А4862), де він служив гранатометником штурмового підрозділу.

Його знали як мужнього, дисциплінованого та надійного бійця, який не боявся труднощів і завжди залишався вірним присязі.

Руслан любив життя, понад усе цінував свою родину, дітей і рідну Україну. Він мріяв про мирне майбутнє у вільній державі, за яку віддав найдорожче — власне життя.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.