Він дав обіцянку на могилі брата — піти і захищати Україну. І дотримав її.

3 квітня 2026 року Ямпільська громада провела в останню путь молодшого сержанта, командира 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти Віктора Вікторовича Дмитрашика. Про це повідомляє районна газета «Ямпільські вісті».

Віктор народився 16 грудня 1996 року в селі Нечуївка. Його життя змалку було непростим: він рано втратив матір, а згодом і брата, залишившись без належної підтримки. Та попри це завжди відчував відповідальність за себе і близьких.

Зростав у багатодітній родині разом із братами Богданом, Ігорем, Іллею та Андрієм. Навчався у Дзигівській, а згодом у Нечуївській школі. Після навчання працював на різних роботах — у будівництві, охороні, чесно заробляючи на хліб. Був період випробувань, коли шлях міг піти не туди, але Віктор зумів зібратися і зробити правильний вибір.

16 вересня 2022 року він поховав брата Ігоря, який загинув у бою біля Тернових Подів на Миколаївщині. Саме тоді Віктор вирішив узяти до рук зброю.

1 листопада 2023 року його призвали на військову службу. Він став на захист країни і воював у найгарячіших точках. Загинув 21 січня 2025 року поблизу населеного пункту Дар’їно Курської області рф. Тривалий час вважався безвісти зниклим.

Він міг залишитися вдома — бути опорою для молодших братів, підтримкою для родини, яка вже пережила важкі втрати. Але обрав шлях воїна.

Під час війни Віктор зустрів кохану — у Дніпрі, в госпіталі, де проходив лікування після поранення. Разом із цивільною дружиною виховував сина, мріяв про майбутнє і будував плани.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.