Він загинув на другий день повномасштабної війни — 25 лютого 2022 року. А його син народився вже після смерті батька — у жовтні того ж року… Сьогодні громада вшановує світлу пам’ять Петра Володимировича Лопатинського.

Про це повідомляє Оратівська селищна територіальна громада.

Петро народився 1 липня 1994 року в багатодітній родині у селі Балабанівка. Тут минули його дитинство й юність. Після закінчення Балабанівської школи вступив до Монастирищенського професійного ліцею, де здобув фах водія. Повернувшись додому, працював у місцевому кооперативному господарстві трактористом і водієм. Був працьовитим, відкритим, енергійним. Любив спорт, особливо волейбол, у вільний час рибалив і захоплювався кулінарією.

У жовтні 2015 року Петра призвали на строкову службу. Уже в січні 2016-го він добровільно підписав контракт зі Збройними Силами України. Виконував бойові завдання на сході держави, згодом служив зв’язківцем. Мав звання старшого сержанта. Разом із цивільною дружиною Ганною проживав у Золотоноші, мріяв про спокійне сімейне життя, планував здобути вищу освіту.

З 10 лютого 2022 року Петро ніс службу в Сумській області. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він одним із перших прийняв бій. 25 лютого 2022 року на в’їзді до Ніжина колона українських військових потрапила під обстріл ворога. Із двадцяти бійців загинули п’ятеро. Серед них — 27-річний Петро Лопатинський.

Він не встиг побачити свого сина. Дитина з’явилася на світ у жовтні 2022 року — вже після загибелі батька.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.