У населеному пункті Новоселівка Краматорського району Донецької області зупинилося серце Добрянського Олексія Андрійовича. Йому було 42 роки.

Пише Жмеринська газета.

Олексій народився 23 липня 1982 року. Випускник Жмеринського ліцею №4, вправний автослюсар, майстер і будівельник із золотими руками — він усе життя працював чесно й наполегливо. До війни трудився слюсарем на залізничному підприємстві, допомагав на будівництві, ніколи не цурався важкої праці. Його знали як людину, яка не відмовляє в допомозі й завжди поспішає зробити більше, ніж від неї очікують. Рідним часто говорив: «Немає часу. Робота чекає…»

18 жовтня Олексій Андрійович став на захист України. Служив у 3-му стрілецькому взводі 1-ї стрілецької роти. У званні молодшого сержанта протягом двох років стримував ворога на Донецькому напрямку. Отримав поранення, проходив лікування — і знову повертався до побратимів, бо не уявляв себе осторонь боротьби.

Після чергового лікування його серце не витримало — воїн помер на позиціях, там, де стояв за свою країну до останнього.

«Він завжди поспішав жити… Не мав часу спокійно сісти й випити чашку кави. Казав, що ще багато потрібно встигнути. Ніколи нікому не відмовляв у допомозі… І так само без вагань став на захист держави», — згадує мама захисника Любов Іванівна.

У глибокій скорботі залишилися мама Любов Іванівна, батько Андрій Миколайович, дружина Оксана Анатоліївна, діти Олег та Олена, сестра Наталія, брат Сергій і вся родина, для яких ця втрата — невимовний біль.

Вічна пам’ять Герою!