Під час виконання бойового завдання 29 січня Олександр Повстянко зазнав тяжких поранень, несумісних із життям. Після кількох днів боротьби за життя серце Захисника зупинилося 3 лютого. Йому назавжди залишиться 41 рік. Про це повідомляє Вінницька міська рада.
Олександр Повстянко народився 24 вересня 1984 року в селищі Теплик. Там він закінчив школу та аграрний ліцей. Після строкової служби в армії продовжив військовий шлях у військах МВС, паралельно здобуваючи освіту у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Після завершення контракту працював на різних підприємствах у Вінниці. Був чудовим батьком двох своїх дітей.
«Олександр завжди багато працював, хотів для своїх дітей лише найкращого. Зараз доньці 14 років, а синові лише 1 рік, – каже дружина загиблого воїна Ірина. – На згадку про батька у них залишиться сад, де є все: від яблунь до горіхової алеї. Його він висадив своїми руками та плекав з неймовірною ніжністю…»
З перших днів повномасштабного російського вторгнення Олександр став на захист України. Він служив у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони, де згодом отримав звання старшого лейтенанта. За час служби обіймав різні посади: був командиром взводу, начальником служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту, виконував обов’язки начальника інженерної служби.
Олександр брав участь у бойових діях під Харковом та Ізюмом, а також у зведенні фортифікаційних споруд і загороджень у зоні відчуження поблизу міста Лиман. Саме під час виконання цього завдання 29 січня він отримав смертельні травми. Серце воїна перестало битися 3 лютого.
«Олександр був справжнім патріотом, готовим на все заради України. З початком широкомасштабного вторгнення він добровільно долучився до війська, бо відчував власну відповідальність за долю держави. Казав: “Хто, як не я”, – розповідають рідні Небесного Воїна. – На фронтових шляхах Олександр показав себе вправним командиром, якому під силу виконання найризикованіших і найскладніших завдань. За це його дуже цінували та поважали побратими».
Поховали Захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вічна пам’ять Герою!
