20 листопада 2023 року на Запорізькому напрямку в бою за Україну перестало битися серце 23-річного захисника Андрія Горбунова. Про загибель воїна повідомляє Жмеринка city.
Ще у 2017 році Андрій разом із однокласниками святкував випускний на площі Миру в Жмеринці. Тоді попереду було життя, плани й мрії. Любов до кулінарії підказала вибір майбутнього фаху: разом зі старшим братом Анатолієм він закінчив Вінницький коледж і здобув професію кухаря. Брати із захопленням готували разом, працювали «в чотири руки», експериментували зі смаками та вкладали душу в кожну страву.
Війна перекреслила звичний хід життя. 11 січня 2023 року Андрій першим отримав повістку й без жодних вагань став на захист Батьківщини. Кулінарні ножі він змінив на військову справу, швидко опановуючи нову, значно важчу науку.
Андрій Горбунов служив оператором роти вогневої підтримки 3-го десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Разом із побратимами він брав участь у звільненні тимчасово окупованих територій на Запорізькому напрямку. За відданість службі та мужність 13 жовтня був нагороджений медаллю «Незламним Героям російсько-української війни».
Старший брат Анатолій не міг залишатися осторонь. Він постійно тримав зв’язок з Андрієм, а коли брат довго не виходив на зв’язок, не знаходив собі місця. Через три місяці Анатолій ухвалив рішення залишити кулінарію і добровільно піти до війська, аби бути поруч із братом. Він також обрав десантно-штурмові війська, але служив у складі 148-ї окремої артилерійської бригади ДШВ ЗСУ.
Кілька разів братам вдавалося зустрітися безпосередньо на лінії фронту. Вони щиро раділи кожній такій миті, адже навіть у війні знаходили можливість бути поруч.
Та одного дня земля буквально пішла з-під ніг Анатолія — йому повідомили, що Андрій загинув у бою поблизу населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. Звістка стала нестерпним ударом для родини. Ні брат, ні мати — Раїса Петрівна — досі не можуть змиритися з цією втратою.
Це одна з найболючіших трагедій: Україна втратила ще одного сина, цвіт нації. Андрію навіки залишилося 23 роки. Він не встиг створити власну сім’ю, не залишив після себе дітей — лише пам’ять про мужнього Воїна, який віддав за Батьківщину власне життя.
«Андрій був надзвичайно добрий, щирий, веселий, товариський. Нам важко повірити у цю страшну втрату. Це біль для нашого 11-Б класу Жмеринського ліцею №4, всіх випускників, для нашої школи. Вічна слава світлому воїну», — зі сльозами говорить класний керівник, вчителька англійської мови Оксана Лазорак.
Вічна пам’ять Герою!
